Цього листа також надрукували. Заздрісні люди казали: «За чотириста крон і я б ладен стати бідолашною сиріткою».
Один лісник-пенсіонер оголосив себе опікуном Тонічки й водночас надрукував у газеті оголошення:
«Олені не хворіють на туберкульоз, бо вишукують у лісі зілля, яке є головною складовою частиною „Лісового чаю та прянощів“ — виробу колишнього лісника Шумінського, що живе на вулиці Камінського, буд. № 26. Багато схвальних відгуків з Америки, Австралії, Нової Зеландії, з острова Корсики, з Міхель, Лондона, Парижа і з Подебрад».
До редакції газети, в якій була постійна рубрика «Бідолашна сирітка та її таємна мати», надходила сила-силенна листів. За два тижні їх одержано 1256. У тих листах містились почасти поради, а почасти всякі міркування, зауваження, нагадування, застереження.
Писали, щоб Тонічка стереглась, а то її можуть виманити кудись за місто. Ще один писав, що він певен: Тонічку хочуть довести до божевілля. А навіщо це комусь потрібне, він не пояснював.
Урешті газета надрукувала одну серйозну пораду. Прохання до таємної матері, щоб вона об’явилася. Це прохання було зворушливе. Склали його за допомогою меланхолійних романів і сентиментальних оповідок. Звідти посписували цілі речення.
На вулицях видно було юрби заплаканих людей. Шість душ збожеволіло з жалю та від плачу.
Тридцять виноградських жінок і дівчат осліпло. По всій Чехії плакали жінки. Матері тисли до серця своїх синочків і донечок. У материнських обіймах задушено п’ять хлопчиків і шість дівчаток.
Один здібний автор модних пісеньок витворив новий недоумкуватий плід свого натхнення. Пісеньку про бідолашну сирітку. Співалась вона на мотив «Сині очі».
Виноградські дами та панночки жадали, щоб ту пісеньку грав оркестр у виноградському театрі.
Про таємну матір співали з ранку до вечора. Жінки, що співали цю пісеньку, затовкли мало не до смерті одного чоловіка, який, слухаючи її, не заплакав.
Урешті до редакції прийшов Тоніччин повірник, винахідник лісового зілля для оленів і людей.
Тоді газета надрукувала заклик до таємної матері: нехай вона з’явиться додому до винахідника лісового чаю. Обіцяли дотримання цілковитої таємниці. Колишній лісник словом честі зобов’язався, що нікому нічого не скаже. Таємну матір не будуть силувати, щоб купила його лісове зілля.
А ще через кілька днів вийшов екстрений випуск іншої газети, яка так само цікавилась сенсаційними подіями.
Екстрений випуск вечірньої газети. Таємна мати за порадою винахідника лісового чаю прийшла до нього додому. Дотримано цілковитої таємниці.
У газеті писалося:
«Нас зв’язує слово честі, а тому ми дотримуємо цілковитої таємниці. Можемо тільки сказати, що та дама, котра є матір’ю Тонічки, — вдова і має кількох дітей. Прізвища її ми не називаємо, бо обіцяли дотримати таємниці. Тому можемо тільки додати, що розшукана мати живе у власному будинку зовсім недалеко від Тонічки. Нас зв’язує слово честі, що ми дотримаємо цілковитої таємниці, тому ми не можемо сповістити нічого понад те, що їй тридцять п’ять років і що вона збирається знову вийти заміж. Як вона сказала нам, батько Тонічки живий, він урядовець, одружений і теж має кількох дітей. Сказати більше нам не дозволяє обіцянка дотримати в цій справі цілковитої таємниці. Можемо сказати тільки, що той добродій дуже схожий на Тонічку, портрет якої ми надрукуємо завтра в нашому ілюстрованому випуску, як і фотографію зворушливої зустрічі матері з дочкою».
Таємниці дотримано цілковито, а вечірньої газети продано шістдесят тисяч примірників.
Публікація фотографії з Тонічки в ілюстрованому випуску мала той наслідок, що перукарі зранку почали заробляти грубі гроші.
Одружені урядовці, в яких було по кілька дітей, приходили зголити бороди та вуса.
Двісті жонатих урядовців, що мали по кілька дітей, старанно сховали від дружин газету з портретом Тонічки.
Триста дружин зажадали розлучення, доводячи чоловікову невірність разючою подібністю між ним і Тонічкою.
Дев’яносто чоловіків призналися, що вони є батьками Тонічки:
— Вам що, ваша дружина на дачі, а от я схожий на Тонічку.
Далі до редакції почали надходити листи з погрозами.
Продано понад сто тисяч примірників газети.
Дружина кожного урядовця в Чехії купила собі примірник.
Бог його відає, чим воно скінчиться… І ніхто того не знає, тільки один складач із друкарні сказав мені, що в них є вже наготовані заголовки дописів: «Батько Тонічки в розпачі», «Таємна мати відібрала собі життя».