Є таке розпорядження, щоб усюди склали списки людей, придатних для польових робіт. Щоб кожен допомагав.
Коли поліцай прийшов до Грнчіржів записати працездатних осіб, той глянув на мене й сказав:
— Їх я не записуватиму, вони якийсь небезпечний працівник.
Отож мені здається, що я ніколи не здобуду лаврів на арені польових робіт, хоч у небіжчика дідуся…
О Боже, що це я знов плету!..
Не маючи іншої змоги бути корисним чеському народові, я вирішив підвищити його інтелектуальний розвиток. З цією метою я розшукав одну видатну людину, яка вже тричі сиділа в Панкраці за розбій і мала таку чудову фантазію, що навіть викликала захоплення. Крім того, ця людина спритно володіла пером і могла своїм думкам надавати певну форму — чого бракувало моєму другому співробітникові, який зовсім не міг мислити оригінально, але в той же час блискуче розвивав задану тему і пов’язував окремі епізоди гнучкою, винахідливою, захоплюючою інтригою.
Переговоривши з ними, я оголосив обом шановним співробітникам, що маю намір заснувати книжкове видавництво, яке постачало б чеській публіці захопливі книжки.
Я уклав з ними договір, за яким вони зобов’язувалися через п’ять місяців здавати мені частинами за звичайний поаркушний гонорар захопливий роман.
Через п’ять місяців у моєму видавництві вийшов перший випуск роману «Амстердамський торговець чоловічиною», тобто «Таємниче вбивство в Чорній печері», або «Корчма „Кривавий єпископ“». Роман виходив чотири роки щотижневими випусками, по 80 гелерів за випуск, усього вийшло 208 випусків загальною вагою 18 кг. Про успіх, яким користувався цей роман, найкраще свідчить випадок із власницею продовольчої крамниці Возабовою, про що я вам і розкажу.
У Франтішека Голана, поденника, було дванадцятеро дітей, і він саме ждав тринадцятого, коли агент приніс йому перший випуск «Амстердамського торговця чоловічиною», тобто «Таємниче вбивство в Чорній печері», або «Корчму „Кривавий єпископ“». Напружено чекаючи появи в світ нового нащадка, Голан мав багато вільного часу і, щоб позбутися нудьги, почав читати той перший випуск. Інтерес його до роману чимдалі зростав. Початок був чудовий: «В Амстердамі, на одній із глухих вулиць, біля пристані, де у воді каналу за рік зникають безслідно сотні іноземців, стояв невеличкий трактир, у якому завжди можна одержати номер.
До напоїв, які подавали постояльцям, домішували снодійний порошок, а потім… потім ліжко разом з гостем провалювалось униз. Удар, страшний приглушений крик… Поряд з трактиром м’ясна крамниця. М’ясо там продають так дешево, що в крамниці завжди повно покупців. М’ясо має особливий присмак — адже тут торгують чоловічиною. Розумієте, як це робиться? У підвалі сонних постояльців убивали сокирою, викидали трупи нагору, розрубували на частини і вночі приносили людське м’ясо в крамницю. Роберту Клезі пощастило, одначе, вирватися звідти надзвичайним шляхом»… Це було останнє речення першого випуску. Відтоді поденник Голан почав купувати «Амстердамського торговця чоловічиною».
Але витрачати щотижня вісімдесят гелерів, будучи батьком тринадцяти дітей, нелегко. Тому він посилав щосуботи по черзі жебрачити своїх молодших дітей, а на вижебрані гроші купував «Амстердамського торговця чоловічиною» і розкошував, читаючи докладний перелік убивств, так дотепно складений, що кожний випуск обривався на початку вбивства, а жертва гинула лише на початку наступного випуску, в кінці якого ловили ватажка банди, що, як повідомлялось у передостанній фразі, тікає з тюрми, спустившися вниз по громовідводу і перескочивши через мур, але падає від кулі сторожі для того, щоб у наступному випуску, зібравшись із силами, втекти і, пливучи в човні, в бурхливих водах, у той момент, коли вітер вириває в нього з рук весла, зустріти в останній фразі випуску зграю контрабандистів, у ватажкові якої він упізнає свою колишню коханку, яку занапастив граф де Галуа. І так далі.
Події «Корчми „Кривавий єпископ“» розпочалися через півроку після того, як у випусках з’явилася тінь «кривавого єпископа» і війська з жандармами марно ганялися за нею.
Так пролетіло чотири роки в захопливому читанні «Амстердамського торговця чоловічиною». Поденник Голан цілі ночі проплакав над долею втікачки — принцеси де Галуа, зведеної сестри ватажка контрабандистів, перевдягнутої й занапащеної коханки ватажка банди, який, коли його оточили війська в Чорній печері, кинувся у водоспад і врятувався від ворога.