– Ти справді зараз хочеш про це поговорити? Я майже нічого не пам’ятаю. Заснула у чиїйсь спальні, а двері замкнула, щоб туди не завалилась якась напівроздягнена парочка.
І ось що дивно. Коли Софі виходила, двері були відчинені. Але, все ж, про це тепер краще забути.
– Правда?
– Правда.
Патрік повірив. Він завжди їй беззаперечно вірив, і від цього все робилося тільки гірше. Скажи Софі, що вулицями бігають єдинороги, а з небес спускаються ангели, Патрік, без зайвих питань, приволік би відеокамеру.
Збентежено завовтузившись у кріслі, Софі поспішила змінити тему:
– Знаєш, а колись я уявляла Чорний сектор не таким.
– Не таким помпезним? – хлопець посміхнувся. – Хоча, це цілком виправдано: завдання такого рівня – це вже привілей міністра. Не стануть же його приймати у підвалі. Та знаючи Естель, я б не здивувався, якби інтер'єр тут прикрашали кайдани і парочка інквізиторів з батогами.
– І це все, що ти можеш сказати? Я розчарована, – голос Естель прозвучав наче кухоль крижаної води, вилитої за комір. – Будь добрий, цей стіл дорожчий за твою голову.
Патрік покірно випрямився, прибравши ноги.
Директриса безшумно і граційно, мов кішка, пройшла до дивану і, присівши на край, почала тарабанити пальцями по столу. Слідом за нею в зал велично увійшов темношкірий чоловік з папкою у руці – другий директор – Бестибаль. З першого погляду його можна було прийняти за вишибалу у місцевому нічному клубі – цьому явно сприяли високий зріст, міцна статура і кам'яний вираз обличчя. Та це враження розвіювалося, варто було зазирнути у його зелені очі, які видавали людину неабияких знань. Більшу частину його обличчя і поголену наголо голову прикрашав складний візерунок, який складався з дрібних, гармонійно переплетених символів, що надавало Бестибалю ще більш грізний вигляд.
За ним дріботів третій директор – Мортем. Він теж був досить міцним, але невисокого зросту, що особливо кидалося в очі, коли він стояв поряд з величезним Бестибалем. Від пронизливого погляду його безбарвних хитрих очей надовго залишався неприємний осад, та повне небажання ще коли-небуть зустрітися. Коротко стрижене русяве волосся дозволяло роздивитися вельми незвичайну і приваблюючу деталь його зовнішності – вуха. Вони були чорними. Здавалося, їх просто облили фарбою, і вона, перш аніж засохнути, розтеклася тонкими цівками по неголених щоках і шиї
Склавши руки перед собою, Естель перезирнулась з Бестибалем та Мортемом і взялася розглядати підопічних. Її колючий погляд пробирав наскрізь. Всередині Софі все стиснулося, здавалося, директриса зараз спопелить їх разом із Патріком. Відчуття власної мізерності і дитячої безпорадності долало дівчину завжди, варто було Естель з’явитися в радіусі десяти метрів. Тепер ж вона сиділи на відстані витягнутої руки, змушуючи Софі почувати себе комашкою.
Вдосталь насолодившись виглядом цієї парочки, Естель відкинулась на спинку дивана і криво посміхнулася. Своєю холодною красою вона нагадувала злу чаклунку, у якої визрів новий план захоплення омріяного королівства. Її витончені риси обличчя, в обрамленні темного волосся, нагадували про мармурову скульптуру в саду, виразні очі кольору морозного неба пронизували холодом кожного, хто зустрічався з нею поглядом, а криваво-червоні тонкі губи тільки підкреслювали незвичайну білизну її шкіри.
Гучний голос Мортема відірвав Софі від роздумів.
– Ви проігнорували сигнал, який отримали о другій двадцять, так само як і наказ з’явитися у тренувальному центрі, – сказав він. – Сподіваюся, у вас були на це дійсно вагомі причини.
Причини й справді були, точніше одна – річниця смерті Гаррі. Він любив проводити час в «Механічній дамі» і тому питань, де і як провести вечір, вчора ні в кого не виникало. Але Софі та Патрік змовчали, знаючи, що така відповідь навряд чи задовольнить директорів.
– Як прикро, – розчаровано мовила Естель, – як прикро, що такі таланти дісталися вам, адже це абсолютно не заслужено. Знання і навики, отримані в Лізі – безцінні, і вони зробили з вас елітних мисливців. А ви поводитесь немов дітлахи, яким те і діло, кортить розважатися.
Патрік театрально підкотив очі і зітхнув. Естель знову добряче понесло у просторові міркування. Вона пристрасно любила свою роботу і все, що з нею пов'язано, намагаючись привити цю одержимість всім без винятку. До того ж, вона володіла гіпертрофованою схильністю робити із мухи слона.