Привіт, покидьки-сироїди. Нашого християнського брата буде куда більше чим вас, лузери. Розділенню між державою і церквою не бути, і ви, погань, програєте…
До чого тут сир? Мої американські друзі припустили, що це натяк на відомий своїми ліберальними порядками штат Вісконсин, в якому базується FFRF і який славиться своїм молочним виробництвом. Але мені здається, що в листі мається на увазі щось іще. Може, запозичення з фрази про французьких «сироїдних мавп-капітуляціоністів»? Яку ще семіотичну іконографію має сир? І далі:
О, сатанинська мерзота… Та здохніть і згоріть у пеклі… Молюся, шоб ви підхопили якусь противну заразу типу рака прямої кишки і шоб подихали повільно й болісно, зустрівшись нарешті зі своїм Богом — САТАНОЮ… Ой, пацики, ця ваша «свобода від релігії» — ацтой… Так шо, гомосеки і лесбоси, попустіться і дивіться під ноги, бо там де менше всього ожидаєте, вас і настигне бог… А якщо вам не подобається ця країна, на чому й для чого вона побудована, валіть собі під три чорти куди подалі, а ще краще — навпростець у пекло…
PS. Ідіть нах…, комуністичні шлюхи… Забирайте свої чорні дупи і гребіть із США. Вам немає прощення. ГОСПОДЬ ІСУС ХРИСТОС сотворив світ і показав, що він всесильний.
Чому не Аллах? Чи Брахма? Або хоча б Ягве?
Ми так просто не здамося. Якщо в майбутньому нам доведеться дати волю рукам, то знайте, що ви все це заварили. А я вже зарядив своє дуло, щоб пригостити вас.
Не можу викинути з голови одного питання: для чого Богові потрібен такий лютий захист? Цілком логічно було б, щоб він, всемогутній, міг сам подбати про себе. І врахуйте, що редактором, на якого вилилися всі ці злісні образи й погрози, була делікатна й мила молода жінка.
Можливо, через те, що я живу не в США, більшості ненависницьких листів, які надходять на мою адресу, притаманний інший стиль, але навіть він різко контрастує з милосердям, яке приписують засновникові християнства. Наведений нижче уривок взято з листа від британського лікаря, отриманого в травні 2005 року, у якому, крім відвертого духу ненависті, привертають увагу не так нотки злоби, як глибоке роздратування. Цей лист промовисто демонструє, як проблематика моралі живить вороже ставлення до атеїзму. Після кількох вступних абзаців, у яких автор громив теорію еволюції (саркастично питаючи, чи «нігери… досі еволюціонують»), виливав особисті образи на адресу Дарвіна, перекручував цитати з Гакслі, видаючи його за антиеволюціоніста, та закликав мене прочитати книгу (вже давно прочитану мною), у якій доводиться, нібито світ існує лише вісім тисяч років (автор листа точно має диплом лікаря?), він підсумовує:
Усі ваші книги, статус в Оксфорді, все, що ви досягли й любите в житті, — все це суцільна марнота… Неминуче постає питання-виклик, колись сформульоване Камю: чому б нам усім не накласти на себе руки? І ваше вчення саме до цього спонукає студентів та багатьох інших… учення про те, що ми всі постали завдяки сліпій випадковості з нічого й у кінцевому підсумку перетворимося на ніщо. Навіть якщо в релігії немає істини, незрівнянно краще вірити в шляхетний міф, як у Платоновій печері, якщо цей міф заспокоює нам душі протягом життя. А ваш світогляд веде до тривожності, наркоманії, насильства, нігілізму, гедонізму, франкенштайнівської науки та пекла на землі, а також — до Третьої світової війни… Цікаво, чи щасливі ви в особистому житті? Уже розлучилися? Овдовіли? Любите чоловіків? Такі, як ви, ніколи щасливими не бувають, бо інакше не намагалися б переконати інших, що не існує ні щастя, ні сенсу в житті.
Умонастрій цього листа, як і його загальний тон, досить типовий. Його автор щиро думає, що дарвінізм — засадничо нігілістичний світогляд, згідно з яким ми з’явилися зі сліпої випадковості (мільйонний раз повторю, що природний добір — це пряма протилежність випадковості) і безслідно зникнемо після смерті. З такого негативного погляду на життя, мовляв, випливають усі можливі біди. Можливо, автор насправді не вважає, що овдовіння може бути наслідком прихильності до дарвінізму, але, висловивши таку думку, він досягнув рівня неперебірливої зловтіхи, яку я часто впізнаю в листах від ревних християн. Сенсу життя, поетиці науки та науковому й розлогому спростуванню звинувачення в нігілізмі я присвятив цілу книгу під назвою «Розплітаючи веселку», тому зараз на цьому не зупинятимуся. Цей розділ буде присвячено добру та його антиподу — злу, а також моральності: звідки вона походить, чому вона нам потрібна й чи можлива вона без релігії.