Відправним пунктом нашої дискусії про моральну філософію була самовпевнена заява прибічників релігії, нібито без Бога моральні норми будуть відносними та довільними. Попри всю нашу повагу до Канта та інших проникливих філософів-моралістів і навіть з урахуванням потенціалу патріотичного шалу, головним джерелом абсолютних норм зазвичай виступають різні священні книги. Однак історія не в змозі обґрунтувати приписуваний цим текстам авторитет. Тож не дивно, що шанувальники священних текстів дуже мало цікавляться (зазвичай вкрай сумнівним) історичним походженням своїх священних книг. У наступному розділі буде показано, що люди, які стверджують, нібито їхні моральні принципи базуються на Святому Письмі, насправді на практиці ним не керуються. І це добре, з чим, гадаю, і вони б, поміркувавши, погодились.
43
Більше ніж я можу, попри всі мої старання, відповісти, за що щиро прошу вибачення.
44
Мене просто ошелешило, коли я прочитав у «Guardian» («Animal Instincts», 27 May 2006), що «Егоїстичний ген» — улюблена книга Джефа Скіллінга, директора горезвісної корпорації «Enron», якого вона надихнула на соціал-дарвіністські погляди. Річард Конніфф блискуче спростував це перекручення: http://money.guardian.co.uk/workweekly/story/0,,1783900,00.html. У передмові до нового видання «Егоїстичного гена», яке видавництво «Oxford University Press» підготувало з нагоди 30-річчя виходу книги в світ, я спробував застерегти читачів від подальших перекручень такого роду.
45
Репутація не обмежується людьми. Нещодавно було показано, що вона спрацьовує і в класичних відносинах реципрокного альтруїзму між тваринами — симбіотичних зв’язках між дрібними рибами-чистильниками та їхніми великими рибами-клієнтами. У ході винахідливо проведеного експерименту було показано, що велика риба-клієнт з вищою ймовірністю допускала до себе конкретного губаня (Labroides dimidiatus), переконавшись зі спостереження за ним, що він сумлінно виконує свої обов’язки з іншим клієнтом, ніж його конкурента з цього самого виду, якщо помічала за останнім недбальство. Див.: R. Bshary and A. S. Grutter, ‘Image scoring and cooperation in a cleaner fish mutualism’, Nature 441, 22 June 2006, 975—978.
46
Вільям Шекспір. Венеціанський купець / Пер. з англ. Ірини Стешенко // У кн.: Вільям Шекспір. Твори в шести томах. Т. 2. — К.: «Дніпро», 1985. — С. 546. — Прим. перекл.
47
Зверніть увагу, що значення кольорів у США прямо протилежне британській традиції, у якій синій колір символізує Консервативну партію, а червоний, як і в решті світу, традиційно асоціюється з політичною лівицею.
48
Генрі Луїс Менкен, знов із притаманним йому цинізмом, назвав сумління внутрішнім голосом, який попереджає нас, коли за нами дивляться.
49
Це узвичаєне розуміння Кантових поглядів. Але відомий філософ Ентоні Ґрейлінг наводить слушні докази (New Humanist, July-August, 2006) того, що, хоч Кант прилюдно погоджувався з релігійними нормами свого часу, насправді він був атеїстом.
7. «Добра» книга та мінлива мораль часу
Політика мордувала людей тисячами, а релігія — десятками тисяч.
Шон О’Кейсі
Святе Письмо може задавати моральні настанови або правила життя двома способами. По-перше, в прямий спосіб, наприклад, у вигляді десяти заповідей, які стали предметом запеклого протистояння під час культурних воєн в американській глибинці. По-друге, за допомогою прикладів, коли Бог або якийсь інший персонаж Біблії виступає, говорячи сучасною мовою, рольовим зразком, якого потрібно наслідувати. Якщо свято (вживаю цей прислівник у переносному значенні, але з натяком на його походження) дотримуватися обох джерел моральних настанов, то отримаємо систему моральних норм, яку будь-яка людина з сучасного цивілізованого світу — як набожна, так і ні — визнає, м’яко кажучи, огидною.
Заради неупередженості зазначу, що Біблія не має систематично злісної спрямованості; вона просто химерна, як і слід очікувати від хаотично скомпільованої збірки непов’язаних між собою текстів, які писалися, редагувалися, перекладалися, перекручувалися й «удосконалювалися» протягом дев’яти сторіч руками сотень безіменних авторів, редакторів і переписувачів, не відомих ні нам, ні одне одному90. Цим і пояснюються деякі несусвітні речі в Біблії. На превеликий жаль, саме на цей химерний фоліант релігійні бузувіри указують як на непомильне джерело наших моральних підвалин і правил життя. Як слушно зазначив у книзі «Гріхи Святого Письма» єпископ Джон Шелбі Спонг, ті, хто прагне дослівно дотримуватися біблійних настанов у своїх моральних судженнях, або не читали Біблію, або не зрозуміли її. До речі, сам автор цієї книги — чудовий приклад вільнодумного церковника, прогресивні переконання якого незрозумілі більшості тих, хто вважає себе християнами. У нього є британський однодумець — єпископ Единбурзький Річард Головей, який нещодавно вийшов на пенсію. Останній якось навіть заявив, що поступово «одужує від християнства». Публічна дискусія з ним в Единбурзі була для мене однією з найцікавіших подій у житті, яка наштовхнула на нові ідеї91.