Далі Тамарін поставив дітям просте моральне питання: «Як ви гадаєте, Ісус Навин та ізраїльтяни чинили правильно чи ні?» Їм запропонували обрати один варіант із трьох: (А) повністю схвалюю; (B) частково схвалюю; (C) зовсім не схвалюю. Відповіді розділилися: 66 % повністю схвалили, 26 % засудили, і лише незначна частина опитаних (8 %) зайняли проміжну позицію часткового схвалення. Ось три типові відповіді з групи тих, хто повністю схвалив дії Ісуса Навина та ізраїльтян, обравши варіант А:
На мою думку, Ісус Навин та сини Ізраїлеві вчинили добре. І ось чому: Бог пообіцяв їм цю землю, дозволивши її завоювати. Якби вони не вчинили так, як написано, перебивши усіх, то виникла б загроза, що сини Ізраїлеві змішаються з гоями.
Я вважаю, що Ісус Навин учинив правильно хоча б через те, що Бог наказав йому винищити цих людей, щоб племена Ізраїлеві не змішалися з ними й не навчилися в них поганих звичаїв.
Ісус Навин був правий, бо люди, які населяли край, належали до іншого віросповідання, тож убивши їх, він стер з лиця землі їхню релігію.
І знову на виправдання кривавого геноциду, влаштованого Ісусом Навиним, наводять релігійні аргументи. Навіть діти, які обрали відповідь C, засудивши описаний в уривку вчинок, керувалися, в деяких випадках, також релігійними аргументами, але повернутими в інший бік. Наприклад, одна дівчинка засудила захоплення Ісусом Єрихона через те, що він мусив увійти на його територію:
Вважаю, що це погано, бо араби — нечисті, а вступивши на землю нечистих, людина сама стає нечистою і ділить із ними їхнє прокляття.
Ще двоє інших засудили вчинене з тієї причини, що Ісус Навин знищив усе, зокрема тварин і майно, замість того, щоб залишити всю цю здобич ізраїльтянам:
Гадаю, Ісус учинив погано, бо міг зберегти тварин для себе та своїх людей.
Думаю, Ісус учинив недобре, бо міг лишити цілим усе єрихонське майно; якби він не знищив його, усе це дісталося б ізраїльтянам.
У цьому питанні мудрий Маймонід, якого часто цитують за його глибоку вченість, анітрохи не вагається: «Йому було дано прямий наказ знищити сім народів: “Конче вчиниш їх закляттям”. Не перебивши їх усіх, кого тільки можна, він би порушив заборону: “Не позоставиш при житті жодної душі”».
На відміну від Маймоніда, школярів з експерименту Тамаріна можна виправдати їхнім незрілим віком та наївністю. Можливо, вони повторювали варварські погляди своїх батьків або культурної групи, в якій виховувалися. Неважко уявити, що палестинські діти, виховані в цій самій роздертій війною країні, висловлять схожі погляди, але в протилежному напрямку. Такі думки сповнюють мене відчаєм. Вони демонструють колосальну здатність релігії, а особливо релігійного виховання дітей, ділити людей на групи, плекати між ними історичну ворожнечу та передавати з покоління в покоління жагу помсти. Не можу стриматися, щоб не відзначити, що у двох із трьох цитованих Тамаріном відповідей із групи A, згадувалася небезпека змішання з іншими народами, а в третій наголошувалося, що людей слід перебити для викорінення їхньої релігії.
У рамках експерименту Тамарін провів контрольне опитування на окремій групі зі 168 ізраїльських школярів, запропонувавши їм той самий текст із Книги Ісуса Навина, але поставивши замість Ісуса ім’я «воєначальника Ліна», а замість «ізраїльтян» — «китайське царство 3000 років тому». У цьому випадку результати виявилися прямо протилежними. Лише 7 % схвалили дії воєначальника Ліна, а 75 % засудили його. Інакше кажучи, коли з моральної бухгалтерії було усунуто відданість юдаїзму, більшість дітей висловила моральні судження, з якими погодилась би більшість із нас: поведінка Ісуса Навина була актом варварського геноциду. Але вона має зовсім інакший вигляд, якщо дивитися на неї крізь релігійні окуляри. А ці окуляри дітям починають нав’язувати з раннього дитинства. Саме релігією пояснюється різниця у відповідях між дітьми, які засудили геноцид, і дітьми, які виправдали його.
Другу частину своєї праці Гартунг присвячує Новому Заповіту. Якщо коротко, то він показує, що Ісус Христос свято дотримувався тієї самої внутрішньогрупової солідарності (та ворожості до зовнішніх груп), характерної для Старого Заповіту. Тобто Ісус був цілком лояльним юдеєм. Ідею проповідувати юдейського Бога невірним винайшов апостол Павло. Гартунг висловився з цього приводу значно різкіше, ніж я можу насмілитися: «Ісус перекинувся б у труні, якби взнав, що Павло поніс його ідеї до свиней».