Уся ця макабрична історія почалася з простого розходження в розумінні речей. Одні люди, виходячи зі своїх релігійних переконань, вбачають в аборті вбивство й заявляють про готовність убивати інших заради захисту невинних ембріонів, яких вони самі вирішили називати «дітьми». По інший бік барикад опинилися люди, які так само щиро виступають за аборти, виходячи з інших релігійних переконань або взагалі не маючи нічого спільного з релігією, замість якої вони керуються ґрунтовно осмисленими консеквенціалістськими міркуваннями. Вони теж вважають себе ідеалістами, які пропонують якісне медичне обслуговування нужденним пацієнтам, котрі інакше просто скористаються небезпечними для життя послугами некомпетентних підпільних баб-повитух. Кожен із таборів вважає своїх опонентів убивцями або спільниками вбивць. І кожна сторона зі свого погляду цілковито щира.
Представник іншої клініки переривання вагітності назвав Пола Гілла небезпечним психопатом. Однак люди на кшталт нього самі не вважають себе небезпечними психопатами; себе вони сприймають як добрих, високоморальних людей, які керуються Богом у серці. Я теж не думаю, що Пол Гілл був психопатом. Він просто був дуже набожним. Небезпечним — так, але не психопатом. Небезпечним через свою набожність. У світлі своїх релігійних переконань Гілл учинив праведно й високоморально, вбивши доктора Бріттона. Його проблемою була не психіка, а власне релігійна віра. Майкл Брей під час нашої зустрічі також не справив на мене враження психопата. У певному сенсі він мені навіть сподобався як чесна й щира людина, яка спокійно та вдумливо говорить, але його голова, на превеликий жаль, опинилася в лабетах отруйного релігійного дурману.
Майже всі запеклі противники абортів — глибоко релігійні люди. Щирі прибічники абортів, серед яких можна знайти як людей, котрі особисто вірять у Бога, так і атеїстів, зазвичай дотримуються нерелігійної, консеквенціалістської моральної філософії, оцінюючи все в світлі запитання, сформульованого Джеремі Бентамом: «Чи можуть вони страждати?» Пол Гілл і Майкл Брей не бачили моральної різниці між убивством ембріона та вбивством лікаря за винятком того, що, на їхню думку, ембріони були чистими й невинними «дітьми». А консеквенціалісти враховують усі можливі відмінності. На ранніх стадіях розвитку ембріон має таку саму чутливість (і зовнішній вигляд), як пуголовок. А лікар — це сформована свідома істота, яка надіється, любить, прагне, боїться, володіє величезним запасом знань, здатна на глибокі емоції і, дуже ймовірно, залишить по собі спустошену втратою вдову та осиротілих дітей, а також літніх батьків, котрі за ним душі не чули.
Пол Гілл завдав справжніх, глибоких і довгочасних ран істотам, чия нервова система здатна відчувати страждання. Лікар, у якого він відібрав життя, таких страждань нікому не завдавав. На початку ембріони, не маючи нервової системи, найпевніше не здатні страждати. Звісно, будь-яке страждання заслуговує на співчуття, але навіть якщо ембріони на пізніших стадіях розвитку, коли вже виникає нервова система, страждають, то їхні страждання однаково за своєю природою ще не є людськими. Немає жодних серйозних підстав гадати, що людські ембріони на будь-якій стадії свого розвитку страждають більше, ніж ембріони корів чи овець на тих самих стадіях розвитку. Натомість є всі підстави гадати, що будь-які ембріони (як у людей, так і в тварин) страждають значно менше, ніж дорослі корови чи вівці під час забою, а особливо під час забою в ритуальних цілях, коли їм, із релігійних міркувань, під час церемоній перерізають горло в стані повної притомності.