Європейцям слід знати про існування мандрівного цирку, який цілком серйозно пропагує відновлення порядків Старого Заповіту (страти за гомосексуальність і так далі) та закріплення права обіймати державні посади, ба навіть голосувати на виборах, винятково за християнами. Середній клас у захваті від їхньої риторики. Якщо прибічники світської держави втратять пильність, послідовники «доктрини панування» та реконструкціоністи невдовзі запанують і створять справжню американську теократію64.
Ще одним моїм співрозмовником був пастор Кінен Робертс, котрий представляє той самий штат Колорадо, що й пастор Тед. Пастор Робертс схибився на іншій «фішці», вигадавші так звані «пекельні доми» — установи, куди батьки або християнські школи привозитимуть дітей, щоб до смерті налякати їх картинами того, що може з ними статися після смерті. Під зловтішний регіт диявола, закутаного в багряний плащ, актори розігруватимуть моторошні сцени покарання за конкретні «гріхи» на кшталт аборту або гомосексуальності. Але це буде лише прелюдія до головної родзинки шоу — самого пекла, картини якого доповнюватимуться реалістичними випарами паленої сірки та нестямним вереском приречених на вічні муки грішників.
Поспостерігавши за їхньою репетицією, у якій диявол аж надміру виправдовував усі традиційні очікування від диявола в дусі негідників із мелодрам вікторіанської епохи, я почав бесіду з пастором Робертсом, під час якої була присутня вся його трупа. На думку пастора, найкращий вік для дитини відвідати «пекельний дім» — дванадцять років. Трохи збентежившись, я поцікавився, чи його не хвилює, що після такої вистави до 12-річної дитини можуть навідуватися нічні страхіття. Пастор, гадаю, цілком щиро відповів:
Я б на їхньому місці поквапився зрозуміти, що пекло — не місце, в якому варто опинитися. І донести цю думку до них краще в дванадцять років, ніж дозволити прожити гріховне життя, ніколи не знайшовши Господа нашого Ісуса Христа. І навіть якщо до когось із них навідуватимуться нічні страхіття внаслідок перегляду вистави, вважаю, що від цього досвіду вони винесуть значно більшу користь для свого подальшого життя, яка перекриє будь-які страхіття.
Припускаю, якщо ви справді щиро вірите в те, у що вірить пастор Робертс, то теж вважаєте за потрібне залякувати дітей.
Відмахнутися від пастора Робертса як неадекватного екстреміста не вийде. Як і Тед Геґард, у сучасній Америці він втілює суспільну норму. Хоч мене здивує, якщо навіть вони поведуться на уявлення деяких їхніх одновірців про те, що крики мордованих грішників можна почути над кратерами вулканів140 або що велетенські трубчасті черв’яки-рифтії, які водяться в глибоководних термальних джерелах, підтверджують опис входу до пекла з Євангелія від Марка 9:43—44: «І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого, де їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь». Хай там як уявляють пекло всі ці ентузіасти вічних мук, усім їм притаманна пихата й презирлива зловтіха людей, упевнених, що їх обрано для спасіння, яку так чудово висловив перший з-поміж богословів, уже знайомий нам Тома Аквінський у своїй «Сумі теології»: «Щоб святі могли повніше насолодитися своїм блаженством та Божою благодаттю, їм буде дозволено спостерігати за муками грішників у пеклі». Добрий чоловік65.
Страх пекельних мук може глибоко терзати людей, навіть більш раціональних з-поміж них. Ось якого листа я отримав від явно розумної та чесної жінки після того, як мій документальний фільм про релігію показали по телебаченню: