67
Пророчими були слова Генрі Луїса Менкена: «Глибоко в серці кожного євангеліста заліг уламок нереалізованого автодилера».
68
Щоб ви відчули масштаб цієї помилки: це приблизно те саме, що стверджувати, нібито відстань між Нью-Йорком і Сан-Франциско менш ніж 700 метрів.
69
У Книзі Приповістей 6:6 ідеться про мураху й ледаря. Англійські слова «aunt» (тітка) і «ant» (мураха) звучать схоже, але алгоритми інтернет-пошуковиків не дозволяють їм знаходити результати за схожістю звучання. — Прим. перекл.
10. Неодмінна прогалина?
Чи можна відчути сильніше хвилювання, ніж роздивляючись далечезну галактику крізь окуляр 100-дюймового телескопа, тримаючи в руці скам’янілість, якій 100 мільйонів років, або кам’яне знаряддя, якому 500 тисяч років, стоячи над неосяжною часо-просторовою прірвою Великого каньйону або слухаючи лекцію науковця, котрий безстрашно зазирнув в очі всесвіту в момент його виникнення? Ось це і є справжнє, священне знання.
Майкл Шермер
«Ця книга заповнює дуже потрібну прогалину». Ви іронічно усміхаєтеся, бо розумієте обидва протилежні сенси, закладені в цій фразі. Я спершу навіть подумав, що це був свідомий, кимось вигаданий жарт, але, на свій подив, виявив, що видавництва, нічого не запідозривши, використовують її в анотаціях до своїх книг. Ось, наприклад, книга, яка «заповнює дуже потрібну прогалину в літературі про поструктуралістський рух»: http://www.kcl.ac.uk/kis/schools/hums/french/pgr/tqr.html. Можна тільки посмакувати той факт, що ця явно безплідна книжка присвячена Мішелю Фуко, Ролану Барту, Юлії Крістевій та іншим іконам високоінтелектуальної франкомовної культури.
Чи заповнює релігія якусь дуже потрібну прогалину? Часто кажуть, що в нашому мозку є вільна ніша, за формою розрахована під Бога, яку потрібно обов’язково заповнити. Тобто що ми психологічно потребуємо Бога — уявного друга, батька, старшого брата, сповідника, повірника — і ця потреба має бути задоволена, незалежно від того, існує Бог чи ні. А чи не може бути так, що Бог захаращує нішу, яку було б значно краще зайняти чимось іншим? Наукою, наприклад? Мистецтвом? Людською дружбою? Гуманізмом? Любов’ю до життя в цьому світі, а не очікуванням на інше в світі потойбічному? Любов’ю до природи або, як назвав її видатний ентомолог Едвард Осборн Вілсон, біофілією?
У різний час вважалося, що релігія виконує чотири головні функції для людини: пояснення, наставляння, утішання й надихання. Так історично склалося, що релігія намагалася пояснити нам наше існування та природу всесвіту, в якому ми живемо. Цю роль на сьогодні вона повністю втратила на користь науки, про що ми говорили в четвертому розділі. Під наставлянням розуміється встановлення моральних правил і зразків належної поведінки — цій темі були присвячені шостий і сьомий розділи. Досі ми оминали увагою тільки утішання й надихання, тож в останньому розділі коротко звернемося до них. Перш ніж узятися за втішання, хочу розглянути характерний для дітей феномен «уявного друга», котрий, на мою думку, споріднений із релігійними віруваннями.
Гадаю, Крістофер Робін не вірив, що Паць і Вінні-Пух справді розмовляють із ним. А чи вірив він у розмови з Бонею?
Зову його я Бóня й ховаю від усіх,
Із Бонею ніколи не сумно нам без них.
Граюся в дитячій чи в ванні із водою —
Боня зáвжди поруч, він завжди´ зі мною.
Татко мій розумний, кмітливий чоловік,
Мамунечка найкраща на цілий білий світ,
А няня — просто няня, зову її я Ня,
Ніхто із них не бачить, що в мене є Боня´.
Бóня не змовкає — він говорити звик.
Буває, щось як скаже, писклявий вийде крик,
А інколи так люто як заричить — страшне`!
Як хворе має горло, то просить він мене.
Татко мій розумний, кмітливий чоловік,
Мамунечка все знає про цілий білий світ,
А няня — просто няня, зову її я Ня,
Ніхто із них не знає, що в мене є Боня´.
Ми з Бóнею гасаєм, як леви, у парку,
Як тигри, залягаєм спіймати дичину;
Як слоненя спокійний, не плаче він ніколи
Хіба як мильна піна у очі йому коле.
Татко мій розумний, татковий чоловік,
Мамуня — як всі мами, якими повний світ,
А няня — просто няня, зову її я Ня,
Усі вони прекрасні, та Боні не рівня´.
Не жадібний, та любить цукерки він смачні.
Тому завжди прошу я давати мені дві: