Метафору Серединного світу, тобто явищ середнього масштабу, які дозволяє побачити вузький просвіт нашої паранджі, можна застосувати й до інших шкал або спектрів. Так само можна побудувати шкалу ймовірностей, на якій також буде тільки вузька смужка, за межі якої наша інтуїція та уява не здатні вийти. На одному кінці цієї шкали лежатимуть потенційні події, які вважаються неможливими. Тут будуть чудеса — вкрай малоймовірні події. Статуя Богоматері може помахати нам рукою. Атоми, з яких складається твердий матеріал, з якого вона виготовлена, постійно вібрують у різних напрямках. Оскільки їх дуже багато й між ними немає домовленості щодо напрямку руху, рука статуї для нас, жителів Серединного світу, здається нерухомою. Проте її вертляві атоми потенційно можуть внаслідок випадкового збігу одночасно гойднутися в одному напрямку, а потім ще, і ще, і ще… Тоді рука заворушилася б і ми побачили б, що вона нам махає. Таке може статися, але ймовірність цієї події настільки мізерна, що навіть якби ви почали записувати її в числовому вигляді в момент народження всесвіту, то й досі продовжували б виводити нулі. Здатність обрахувати ймовірність такої події, а отже, виразити в кількісному вигляді майже неможливе, замість того, щоб від безсилля складати руки — ось ще один приклад розкріпачення людського духу, досягнутого завдяки науці.
Еволюція в Серединному світі не навчила нас оперувати надзвичайно малоймовірними подіями. Проте в безмежжі астрономічного простору та геологічного часу події, що здаються неможливими в Серединному світі, виявляються неминучими. Наука навстіж відчиняє вікно, крізь яке ми звикли розглядати шкалу ймовірностей. Тепер ми вільні за допомогою обчислень і розуму навідуватися на ті її ділянки, які колись лежали за межею збагненного або населялися драконами. У четвертому розділі ми вже встигли визирнути крізь навстіж прочинене вікно, обмірковуючи ймовірність зародження життя в контексті того, що навіть украй неймовірна хімічна подія повинна статися, якщо дати їй достатньо планет і часу; що може існувати цілий спектр можливих всесвітів, кожен зі своїм особливим набором законів і констант; і що антропний принцип вимагає, аби ми перебували на одній із дещиці сприятливих для життя планет.
Як розуміти Голдейнову фразу про те, що всесвіт «химерніший, ніж ми здатні уявити»? Химерніший, ніж ми здатні в принципі уявити? Чи просто химерніший, ніж ми готові уявити з огляду на обмеження, накладені на наш мозок еволюційним досвідом змужніння в Серединному світі? Чи можемо ми шляхом навчання і практики вирватися з обмежень Серединного світу, скинути геть чорну паранджу та досягти інтуїтивного, окрім суто математичного, розуміння світу надмалого, надвеликого й надшвидкого? Щиро кажучи, відповіді я не знаю, але я в захваті від того, що мені випало жити в часи, коли людство розсовує межі розуміння. Мало того, зрештою може з’ясуватися, що ніяких меж для розуміння насправді немає.
70
Публікується з дозволу розпорядників літературної спадщини Алана Мілна.
71
Під час одного з досліджень, у якому вивчалося ставлення американських атеїстів до смерті, було отримано такі результати: 50 % респондентів хотіли б, щоб по них були проведені поминки; 99 % підтримали ідею асистованого лікарем самогубства для тих, хто його хоче здійснити, а 75 % самі згодні на таку процедуру; 100 % не хотіли б контактувати з представниками лікарняного персоналу, які пропагують релігію. Див.: http://nursestoner.com/myresearch.html.