21
Навіть мені пророкували, що на смертельному ложі я розкаюся за свій атеїзм. Мало того, ці пророцтва лунають із завидною регулярністю (див., наприклад, Steer 2003), кожного разу створюючи ілюзію дотепності та новизни аргументу. Боюся, що для запобігання хибним чуткам, мені доведеться тримати при собі увімкнений диктофон, щоб у випадку смерті захистити свою подальшу репутацію. Лала Ворд до цього додає: «Для чого вся ця морока зі смертельним ложем? Якщо хочеш продатися, зроби це краще зараз, щоб прибрати до рук Темплтонівську премію, а потім виправдатися старечим маразмом».
22
Не слід плутати з неофіційним проектом розшифрування людського геному, який очолював блискучий (і нерелігійний) «пірат» у науці Крейґ Вентер.
23
Отець Ґрін фігурує як один із персонажів настільної гри «Cluedo», яка продається в Британії (де, власне, гра і з’явилася), Австралії, Новій Зеландії, Індії та всіх інших англомовних країнах. Проте в Північній Америці він раптом став «містером Ґріном». Що б це означало?
4. Чому Бога майже напевно немає
Успіхи науки вселяють страх священикам усіх релігійних сект… так само, як на відьом наводить жах наближення світанку. Вони зустрічають цих провісників свого кінця лютим завиванням, передчуваючи неминуче розвінчання того шарлатанства, на якому наживаються.
Томас Джефферсон
Доказ неймовірності зажив широкої популярності. Найбільш традиційною його версією стала теза про наявність задуму, яку можна упевнено назвати найуживанішим аргументом на користь існування Бога в наш час, котрий велика маса теїстів вважає вичерпним і остаточним. І це справді сильний і, гадаю, неспростовний аргумент, але веде він до прямо протилежного висновку, ніж думають теїсти. Якщо його належним чином проаналізувати, то доказ неймовірності майже однозначно доводить відсутність Бога. Для статистичної демонстрації того, що Бога майже напевно немає, я використовуватиму метафору надсучасного авіалайнера.
Цей образ запозичений у Фреда Гойла, який вигадав історію про «Боїнг-747» і сміттєзвалище. Не знаю, чи справді він автор цієї історії, але принаймні так стверджує його близький колега Чандра Вікрамасінге, словам якого можна вірити58. За словами Гойла, імовірність зародження життя на Землі не вища, ніж імовірність того, що ураган, пронісшись над сміттєзвалищем, випадково збудує новенький «Боїнг-747». Його метафору багато разів застосовували в дискусіях про еволюцію складних живих організмів, користуючись її оманливою правдоподібністю. Адже справді шанси створити життєздатного коня, жука чи страуса шляхом випадкового перетасовування елементарних частинок десь такі самі, що й у метафорі з авіалайнером. Це в загальних рисах і є улюблений аргумент креаціоністів. Висунути його могли лише люди, які нічого не тямлять у теорії еволюції, хибно вважаючи, що природним добором керує випадковість, тоді як (якщо в слово «випадковість» вкладати правильний сенс) усе зовсім не так.
Усі креаціоністи однаково перекручують аргумент про неймовірність, навіть ті, що маскують свої погляди під політкоректною і солідною вивіскою «розумного задуму»24. Вони вихоплюють якийсь видимий об’єкт — зазвичай живу істоту або якийсь із її складних органів, але інколи будь-що від молекули до всього всесвіту, — і починають слушно просторікувати про статистичну неймовірність його появи. Деякі з них принагідно пересипають своє просторікування апеляціями до теорії інформації: мовляв, чи може дарвінізм пояснити, звідки взялася вся інформація, зосереджена в живій матерії, яку розуміють у технічному значенні поняття «інформаційного вмісту» як характеристики імовірності події або її «несподіваності». Або ж інколи цитують заяложений афоризм економістів: дармовий сир буває тільки в мишоловці, — і звинувачують Дарвіна в тому, що він намагається вивести все з нічого. Насправді ж, як буде показано в цьому розділі, дарвінівський природний добір — єдине на сьогодні відоме розв’язання проблеми походження всієї цієї інформації. Виходить якраз навпаки: саме гіпотеза про Бога виводить усе з нічого, а Бог намагається поласувати шматком дармового сиру, будучи при цьому самим цим сиром. Попри всю статистичну неймовірність всесвіту, який намагаються пояснити за допомогою творця, статистична імовірність існування самого творця ще менша. Тобто в такому поясненні сам Бог стає надсучасним авіалайнером, про який ідеться в метафорі Гойла.