Згідно з доказом неймовірності, складні утворення не можуть з’явитися в результаті випадковості. Проте багато людей хибно розуміють фразу «з’явитися в результаті випадковості» як «з’явитися за відсутності свідомого задуму», тож не дивно, що неймовірність вони сприймають як доказ наявності задуму. Дарвінова теорія природного добору переконливо демонструє, що в царині біології неймовірність не тотожна наявності задуму. І хоч ця теорія не була розроблена для опису світу неживих об’єктів — приміром, космічних тіл, — із неї можна винести цікаві ідеї для розуміння деяких галузей за межами сфери її прямого застосування.
Дарвінізм, по суті, навчив нас, що слід обережно ставитися до твердження, нібито задум — єдина альтернатива випадковості, показавши, що складність може зростати поступово, невеликими кроками. До Дарвіна філософи на кшталт Г’юма добре розуміли, що неймовірність життя не означає, що воно з’явилося в результаті розумного задуму, але їм не вдавалося уявити альтернативний сценарій. Дарвін вселив нам глибоку недовіру до самої ідеї задуму. Ілюзія задуму — це пастка, у яку ми вже потрапляли раніше, але він імунізував нас від неї своєю роз’яснювальною роботою. Шкода, що імунізація допомогла не всім.
В одному науково-фантастичному романі астронавти на борту космічного корабля починають тужити за домівкою: «Тільки подумай, зараз на Землі весна!» Не кожен відразу помітить, що в цю фразу закралося підспудне упередження — несвідомий «північний шовінізм», характерний для мешканців Північної півкулі (і не тільки). Причому саме «несвідомий». Ось у таких ситуаціях і виникає потреба стимулювати усвідомлення прихованих засновків, на яких базується наше мислення. Не просто так в Австралії та Новій Зеландії продаються карти світу, на яких південний полюс розташований угорі. Яким би розкішним засобом усвідомлення прихованих засновків могли стати ці карти, якби їх розвішували в класних кімнатах Північної півкулі. Вони б постійно нагадували учням, що «північ» абсолютно довільно опинилася у верхній частині карти, на яку вона не має жодних об’єктивних претензій. Така карта одночасно дивувала б їх і відкривала очі на приховані засновки, які лежать в основі нашого сприйняття світу. Вони б неодмінно розповідали про неї своїм батькам удома (а хіба може вчитель дати дітям щось краще за можливість здивувати своїх батьків?).
Я збагнув потенціал усвідомлення прихованих засновків завдяки феміністкам. Вони, певна річ, переборщили зі словом «herstory» («її історія») замість «history» («історія»), позаяк «his-» у слові «history» («історія») не має ніякого етимологічного зв’язку з присвійним займенником чоловічого роду «his» («його»). Це таке саме етимологічне безглуздя, як і звільнення з посади одного вашингтонського чиновника 1999 року за слово «niggardly» («скупо»), у якому догледіли образу на расовому ґрунті. Проте навіть такі абсурдні випадки сприяють зростанню обізнаності про приховані засновки. Якщо замість того, щоб скалити зуби, серйозно задуматися, то швидко усвідомиш, що «herstory» — це історія під іншим кутом зору. Сьогодні боротьба за усвідомлення прихованих засновків часто точиться довкола гендерно орієнтованих займенників. Йому або їй слід задуматися, чи він або вона готові прийняти такий стиль письма. Та якщо абстрагуватися від неоковирності та громіздкості цього речення, то воно привертає нашу увагу до ігнорування думки доброї половини людства в нашому повсякденному мовленні. «Man» («людина», але дослівно — «чоловік»), «mankind» («людство», але дослівно — «чоловіцтво»), «Rights of Man» («права людини», але дослівно — «права чоловіка»), «all men are created equal» («всі люди створені рівними», але дослівно — «всі чоловіки створені рівними»), «one man, one vote» («одна людина — один голос», але дослівно — «один чоловік — один голос») — англійська мова надто часто схильна ігнорувати жінок25. Замолоду мені й на думку не спадало, що жінок може образити фраза на кшталт «the future of man» («майбутнє людства», але дослівно — «майбутнє чоловіцтва»). Але відтоді рівень нашої свідомості істотно зріс. Навіть ті, хто досі говорить «man» замість «human» на позначення всього людства, знають, що це не схвалюється, а роблять так чи то через те, що вперто захищають традиційну мову, чи то щоб подратувати феміністок. У всіх, кого торкнувся цей тренд, змінилася свідомість — навіть в осіб, які відреагували на нього негативно, зайнявши захисну позицію або посиливши свої нападки на нього.
Фемінізм розкрив великий потенціал усвідомлення прихованих засновків, тож я маю намір застосувати цей прийом і щодо природного добору. Адже теорія природного добору не тільки пояснює розвиток усіх живих організмів, а й сприяє нашому усвідомленню широких можливостей науки пояснити, як складноорганізовані форми життя могли виникнути з простого початкового матеріалу без будь-якого втручання з боку надприродних сил. Ґрунтовно зрозумівши природний добір, ми можемо сміливо заглиблюватися в інші галузі науки, адже він спонукатиме нас обачніше ставитися до різного роду облудних альтернатив, які в додарвінівські часи збивали біологію на манівці. Чи можливо було здогадатися до того, як Дарвін оприлюднив свою теорію, що така очевидно спроектована річ, як крило бабки або око орла, насправді з’явилася в результаті розмотування довжелезного ланцюжка невипадкових і суто природних причин?