«Яка користь від половини ока?» та «Яка користь від половини крила» — обидва ці питання є прикладами аргументу «неспрощуваної складності». Функціональне ціле називають неспрощувано складним, якщо видалення однієї з його частин виводить із ладу все ціле. На перший погляд здається, що крило й око підпадають під це означення. Однак варто трохи задуматися і відразу стає очевидною хибність цієї думки. Пацієнти з катарактою, які перенесли операцію з видалення кришталика, не можуть чітко бачити обриси предметів без окулярів, але їхній зір достатній, щоб не врізатися в дерево або не впасти зі скелі. Півкрила — не такий зручний орган, як ціле крило, але все-таки краще мати хоча б півкрила, ніж бути без крила взагалі. Половина крила може врятувати життя істоті, пом’якшуючи падіння з дерева певної висоти. А 51 % крила врятує життя під час падіння з трохи вищого дерева. Хоч який відсоток крила беріть за приклад, він завжди збільшуватиме шанси на виживання під час падіння з висоти порівняно з дещо меншим крильцем. Цей уявний експеримент із деревами різної висоти, з яких падає жива істота, дає теоретичне уявлення про те, що збільшення розміру крила від 1 до 100 % супроводжується плавним зростанням вигоди, яку воно приносить. А в лісах можна знайти підтвердження цієї думки, адже їх населяють багато тварин, які планерують або парашутуються з дерев, демонструючи кожний крок угору по пологому схилу піку Неймовірний.
Переносячи за аналогією експеримент із крилом та деревами різної висоти на око, можна легко уявити ситуації, в яких половина ока може врятувати життя тварини, тоді як навіть 49 % ока для цього не вистачить. Тільки плавним градієнтом тут буде вже не відстань до землі, а рівень освітлення та відстань, з якої ви можете побачити здобич або хижака. Так само, як в історії про площу крила, тут також можна знайти абсолютно реальні, а не уявні проміжні варіанти, на які багатий тваринний світ. Скажімо, око плаского черв’яка за будь-якими мірками поступається навіть половині людського ока. Наутилус (як, мабуть, і його вимерлі родичі-амоніти, якими кишіли моря палеозойської та мезозойської ер) має око, що за своїми можливостями займає позицію десь посередині між оком людини та плаского черв’яка. На відміну від ока плаского черв’яка, здатного лише розрізняти світло й тінь, око наутилуса побудоване за принципом камери-обскури й може створювати справжній образ об’єкта; проте образ цей розмитий і тьмяний порівняно з образами, які створює наше око. Приписувати якесь кількісне значення цьому вдосконаленню можна, звісно, лише умовно, але ніхто не заперечить, що наведені вище приклади очей безхребетних тварин (і багато інших, які тут не згадані) дають значно кращі шанси на виживання, ніж цілковита відсутність ока, і що всі вони стоять на дедалі вищих позиціях пологого схилу піку Неймовірний, ближче до вершини якого (хоч і не на ній самій) розташовується наше око. У книзі «Сходження на пік Неймовірний» я присвятив по цілому розділу еволюції ока й крила, в яких показав, що немає нічого дивовижного в їхній повільній (ба навіть не дуже повільній) і поступовій еволюції, тож зараз не буду знову зупинятися на цій темі.
Таким чином, ми переконалися, що око й крило не є неспрощувано складними органами. Однак іще ціннішим за ці конкретні приклади для нас є загальний висновок, який із них можна зробити. Той факт, що настільки велика кількість людей так глибоко помилялися щодо цих очевидних прикладів, має насторожити нас щодо інших, менш очевидних прикладів, зокрема на клітинному та біохімічному рівнях, якими постійно козиряють креаціоністи, котрі маскуються під політкоректним евфемізмом прибічників «теорії розумного задуму».
Тож маємо повчальну історію, мораль якої така: не кваптеся проголошувати будь-що неспрощувано складним; цілком можливо, що ви просто не достатньо ретельно обстежили всі деталі або не повністю їх осмислили. Але, з іншого боку, нам, представникам науки, не слід зазнаватися й захоплюватися власним догматизмом. А раптом у природі існує щось по-справжньому неспрощувано складне, що робить неможливим поступове сходження пологим схилом на вершину піку Неймовірний? Креаціоністи слушно заявляють, що якщо буде доведено існування по-справжньому неспрощувано складного утворення, то Дарвіновій теорії доведеться шукати заміну. Та й сам Дарвін визнавав цей факт: «Якби можливо було довести, що існує складний орган, який не міг утворитися шляхом численних послідовних слабих змін, моя теорія остаточно зазнала б краху. Але я не можу знайти такого випадку». І не тільки він не знайшов такого випадку — відтоді цього не вдалося жодному іншому дослідникові, попри прискіпливі, а часом навіть відчайдушні пошуки. На роль такого «святого грааля» креаціонізму висувалося багато кандидатів, але жоден не витримав випробування.