Закоханість креаціоністів у «прогалини» палеонтологічного літопису втілює саму суть їхнього культу білих плям. В одній із праць я розпочав розділ про так званий «кембрійський вибух» із фрази: «Складається враження, нібито скам’янілості були штучно закладені в цей геологічних шар, не маючи ніякої еволюційної передісторії». Ясна річ, це був риторичний хід, щоб збудити в читача апетит і бажання знайти повну відповідь у подальшому тексті розділу. Зараз мені лишається тільки побиватися через свою тодішню недалекоглядність, адже було більш ніж очевидно, що креаціоністи виріжуть усе моє терпляче роз’яснення кембрійського вибуху, а риторичну увертюру до нього зловтішно цитуватимуть у відриві від її контексту. Креаціоністи обожнюють «прогалини» в палеонтологічному літописі, як і будь-які інші недомовки чи розриви.
Багато еволюційних переходів чудово задокументовані більш-менш неперервною послідовністю скам’янілостей, які відображають поступову зміну організмів. Однак є переходи, від яких знайдено мало слідів, — це і є знамениті «білі плями». Майкл Шермер якось дотепно зауважив, що якщо нова знайдена скам’янілість ділить прогалину в знаннях надвоє, то креаціоніст квапливо проголошує, що тепер кількість білих плям подвоїлася! І знову необґрунтовано застосується версія за замовчуванням: якщо не було знайдено скам’янілостей, які б документували той чи інший еволюційний перехід, автоматично приймається версія про те, що ніякого еволюційного переходу не було, а стрибок пояснюється діяннями Бога.
Узагалі-то кажучи, надзвичайно нелогічно вимагати бездоганної документації кожного кроку будь-якого процесу причому не тільки в еволюційній біології, а й у будь-якій іншій науці. Згідно з цією логікою, для засудження вбивці слід було б вимагати повного відеозапису кожного його кроку під час скоєння злочину без жодного пропущеного кадра. Фосилізація (скам’яніння) відбувається з незначною часткою живих організмів, тож слід радіти наявності навіть тієї кількості проміжних скам’янілостей, які маємо. Їх могло взагалі не лишитися. Проте навіть за такої умови ми б однаково добули переконливі докази еволюції з інших джерел, зокрема молекулярної генетики та біогеографії. З іншого боку, еволюціоністи не приховують, що, якщо хоча б одна скам’янілість буде знайдена в невідповідному геологічному шарі, вся їхня теорія розпадеться. На питання прискіпливого послідовника Карла Поппера про те, як можна фальсифікувати теорію еволюції, Джон Голдейн пробурчав знамениту фразу: «Викопними кроликами з докембрію». Жодних аномальних скам’янілостей такого роду досі не було знайдено, хоч креаціоністи пробували роздувати галас навколо кількох спростованих легенд про людські черепи в вугленосних шарах та сліди ніг людей поруч зі слідами динозаврів.
Будь-які прогалини креаціоністи автоматично заповнюють Богом. Ту саму стратегію вони застосовують щодо будь-яких урвищ, які трапляються під час сходження на пік Неймовірний, коли не відразу вдається помітити обхідний пологий схил. Будь-які ділянки, щодо яких бракує інформації або її розуміння, вони автоматично передають під юрисдикцію Бога. Таке квапливе прикривання заявами про «неспрощувану складність» можна пояснити тільки браком уяви в них самих. Деякі біологічні органи — якщо не око, то джгутиковий двигун бактерії або біохімічний процес, — вони без будь-якого обґрунтування проголошують неспрощувано складними. І ця декларація не супроводжується жодними спробами продемонструвати їхню неспрощувану складність. Нехтуючи повчальними історіями ока, крила та багатьох інших органів, кожному новому кандидату присвоюють статус неспрощувано складного, ніби він самоочевидний, безсумнівний і потребує тільки відповідної декларації на папері. Але задумайтеся. Оскільки неспрощувану складність використовують як доказ на користь розумного задуму, то її, як і сам розумний задум, не можна просто постулювати. Адже це те саме, що просто заявляти, нібито дрібноплямиста жаба (або жук-бомбардир чи якась інша істота) підтверджують наявність задуму, не обтяжуючи себе наведенням доказів. Хіба так робиться наука?