У цьому розділі було викладено головну тезу моєї книги. Тому не побоюся повторитися й узагальнити його шістьма послідовними твердженнями.
1. Протягом багатьох століть одним із найбільших викликів, із якими стикався людський розум, було пояснити походження складних, малоймовірних утворень, які мали позірні ознаки свідомого задуму.
2. У людей виникала природна спокуса пояснити позірні ознаки задуму в цих об’єктах тим, що їх справді було свідомо створено. Оскільки рукотворні речі на кшталт годинника справді мали розумного творця — інженера, ця сама логіка переносилася на такі утворення, як око, крило, павук чи людина.
3. Така спокуса веде на хибний шлях, позаяк гіпотеза про наявність творця відразу породжує ще більшу проблему — пояснити, хто створив творця. Проблема, з якої ми починали, полягала в поясненні вкрай малоймовірної зі статистичного погляду події. Тож вигадування ще менш імовірної події проблеми не розв’язує. Нам потрібен «кран», а не «небесний гак», тому що лише перший здатний поступово прокласти правдоподібний шлях від простих початкових умов до неймовірно складних утворень.
4. Найуспішніший і найпотужніший із відкритих людством кранів — це Дарвінова теорія еволюції шляхом природного добору. Дарвін та його послідовники показали, як живі істоти з притаманною їм приголомшливою статистичною малоймовірністю та позірною спроектованістю повільно й поступово розвивалися з простих початкових умов. Відтак можна упевнено говорити, що позірна спроектованість живих істот облудна.
5. Поки що не відкрито аналогічного «крана» для фізики. Загалом, якась із версій теорії мультивсесвіту могла б виконати для фізики пояснювальну функцію, аналогічну тій, яка випала дарвінізму в біології. На перший погляд здається, що пропоноване нею пояснення менш задовільне, ніж біологічний дарвінізм, позаяк у ньому більша роль відводиться щасливій випадковості. Проте антропний принцип дозволяє нам розраховувати на значно рідкіснішу випадковість, ніж та, яку наш обмежений здоровий глузд вважає допустимою.
6. Не слід втрачати надію, що в фізиці буде знайдено кращий «кран», який зрівняється за ефективністю з дарвінізмом у біології. Але навіть поки ще не відкрито абсолютно задовільного крана, в нашому розпорядженні вже є трохи слабші крани, які в поєднанні з антропним принципом явно краще виконують свою роботу, ніж безнадійна гіпотеза про небесні гаки розумного творця.
Якщо головна теза цього розділу слушна, то слід визнати фактичну основу релігії — гіпотезу про Бога — неспроможною. Бога майже напевно немає. Це поки що найголовніший висновок цієї книги. Він породжує цілу низку нових питань. Навіть якщо визнати, що його немає, це ж не означає, що в релігії зовсім немає сенсу? Хіба вона не розраджує? Хіба вона не спонукає людей бути добрими? Якби не релігія, звідки б ми знали, що таке добро? Для чого в будь-якому разі її викорінювати? А якщо вона облудна, чому тоді вона виникла в кожній людській культурі? Облуда чи істина, але релігія повсюдна. Яка ж причина її появи? До цього питання ми зараз із вами і звернемося.
24
Критики називають учення про «розумний задум» креаціонізмом у дешевій упаковці.
25
Кращі можливості мали стародавні грецька та латинська мови. У латині було слово «homo» (а в грецькій — «anthropos»), яке означало «людина» на противагу парі слів «vir» («andros») і «femina» («gyne»), які означали «чоловік» і «жінка» відповідно. Тож антропологія вивчає все людство, тоді як андрологія та гінекологія — це окремі галузі медицини, які займаються представниками відповідних статей.
26
У художній літературі є один приклад розв’язання цієї проблеми. Дитячий письменник Філіп Пуллман у «Темних матеріях» вигадав вид тварин під назвою «мулефа». Ці істоти навчилися кооперуватися з деревами, на яких виростали бездоганно круглі насінні коробочки з отвором посередині, використовуючи їх як колеса. Колеса ці не були частиною тіла тварини, а отже, їм не потрібні були ні нервові волокна, ні кровоносні судини, які могли б обплутатися навколо «осі» (у їхньому випадку — міцних ороговілих пальців або кісток). Пуллману довелося додатково вигадати ще одну деталь, аби таке пристосування стало життєздатним: усю планету вкриває мережа природних базальтових жил, які слугують для мулефа дорогами. Річ у тім, що від коліс мало користі на почленованій місцевості. [Див.: Пуллман Філіп. Янтарне скло. — Х.: «КСД», 2008. — 480 с.].