Таким чином, гени збираються у своєрідні угруповання, щоб разом будувати тіло, і це один із важливих принципів ембріології. Відразу напрошується припущення, що природний добір обирає з-поміж альтернативних угруповань генів, які ведуть між собою своєрідну групову конкуренцію. Але вбачати тут ознаки групового добору не слід. Насправді інші гени генофонду становлять лише важливу частину середовища, у якому відбувається добір між альтернативними алелями кожного з них. Кооперативні угруповання генів з’являються через те, що кожен із них добирається відповідно до своєї здатності успішно виконувати свою функцію поруч з іншими (котрі добираються за таким самим принципом). Весь процес більше нагадує вільний ринок, ніж планову економіку. Уже є швець і кравець, але залишається вакантна ринкова ніша, яку може зайняти на дуді грець. Невидима рука природного добору заповнює цю прогалину. Це дещо інше, ніж якби з «центру» одразу були призначені всі троє: і швець, і кравець, і на дуді грець. Ідея кооперативних угруповань, зібраних такою невидимою рукою, становить наріжний камінь для пропонованого мною пояснення релігійних мемів та їхнього функціонування.
У різних генофондах виникають різні угруповання генів. У генофондах м’ясоїдних тварин наявні гени, які програмують органи чуття і пазурі для полювання на дичину, ікла та ферменти для рвання й перетравлення м’яса та інші гени, добре навчені співпрацювати між собою. У той самий час у генофондах травоїдних тварин перевагу здобувають інші комплекти взаємосумісних генів, які також добре співпрацюють між собою. Усі ми добре знаємо, що окремий ген здобуває перевагу в процесі добору за сумісність свого фенотипу із зовнішнім середовищем, у якому живе вид: пустелею, лісом чи іншою екосистемою. А я зараз підкреслюю, що вони також добираються за сумісністю з іншими генами свого конкретного генофонду. Ген м’ясоїда не закріпиться в генофонді тварин-травоїдів і навпаки. З погляду генів, генофонд біологічного виду, тобто сукупність генів, які раз у раз перетасовуються у процесі статевого відтворення, становить генетичне середовище, у якому кожен ген добирається за своєю здатністю співпрацювати з іншими. Хоч мемофонди не так жорстко й чітко організовані, вони становлять важливу частину «середовища» для кожного мема, що входить до складу мемплексу.
Мемплекс — це сукупність мемів, які, не завжди будучи добрими у виживанні поодинці, чудово виживають завдяки співпраці з іншими мемами свого мемплексу. У попередньому підрозділі я висловив незгоду з думкою, що окремі деталі еволюції мов визначаються своєрідною формою природного добору. Натомість вони підпорядковуються процесу, що називається випадковим дрейфом. Звісно, можна припустити, що якісь окремі голосні або приголосні звуки краще підходять для гірського довкілля, тому набули поширення, скажімо, в швейцарських, тибетських і андських діалектах, тоді як інші кращі для перешіптування в дрімучих лісах, тому поширилися серед пігмеїв та жителів Амазонії. Проте єдиний наведений мною приклад можливого природного добору — великий зсув голосних, який, мабуть, мав функціональні причини, — пояснюється зовсім по-іншому. Визначальним для нього було не фізичне середовище, а підлаштовування мемів один до одного в їхніх взаємосумісних мемплексах. Спершу з якихось невідомих причин відбувся зсув з одним голосним звуком — можливо, під впливом моди наслідувати вимову якоїсь знаменитої або могутньої особи (так, до речі, пояснюють виникнення іспанської шепелявості). Але не має значення, з якого саме звуку почався великий зсув голосних. Суть цієї теорії в тому, що, коли він стався з першим голосним, іншим довелося також змінюватися за його зразком, аби запобігти багатозначності. На цій другій стадії процесу меми добиралися за сумісністю з уже наявним мемофондом, формуючи новий мемплекс взаємосумісних мемів.
Тепер ми нарешті маємо всі компоненти, щоб узятися за розробку меметичної теорії релігії. Деякі релігійні ідеї, як і деякі гени, можуть виживати завдяки своїм питомим перевагам. Вони закріпляться і збережуться в будь-якому мемофонді в поєднанні з будь-якими іншими мемами. (До цього мушу знову додати критично важливе уточнення, що під «перевагою» в цьому випадку мається на увазі винятково «здатність виживати в своєму мемофонді», яка не передбачає жодної цінності чи користі). Деякі релігійні ідеї виживають тільки завдяки тому, що сумісні з іншими мемами, які вже набули поширення в мемофонді, і приєдналися до одного з мемплексів. Нижче наведу частковий перелік релігійних мемів, добре пристосованих до виживання в мемофонді завдяки чи то своїй питомій «перевазі», чи то сумісності з наявним мемплексом: