• Ви не зникнете після своєї смерті.
• Померши мученицькою смертю, ви опинитеся в надзвичайній частині раю, де зможете тішитися з сімдесятьма двома незайманими дівчатами (кого ж турбує доля самих дівчат?).
• Єретиків, святотатців і відступників слід убивати (або карати в інший спосіб, наприклад вигнанням із сім’ї).
• Найвища можлива чеснота людини — це віра в Бога. Якщо відчуваєте, що ваша віра похитнулася, не покладаючи рук відновлюйте її та моліть Бога, щоб розвіяв ваше невір’я. (У контексті обговорення ставки Паскаля я вже згадував про дивне припущення, нібито Бог понад усе хоче від нас саме віри. Тоді це здалося дивацтвом, а тепер ми маємо йому пояснення.)
• Сліпа віра (яка нехтує доказами) — це чеснота. Що непоступливіша ваша віра перед доказами, то більшою чеснотою ви наділені. Найбільша винагорода чекає на досконалих вірян, які зуміють вірити в чудернацькі, необґрунтовані й безпідставні речі всупереч усім можливим доказам.
• Усі люди, навіть ті, які не вірять, повинні автоматично й беззастережно поважати релігійні вірування більшою мірою, ніж будь-які інші вірування (із цією вимогою ми стикалися в першому розділі).
• Нам не дано зрозуміти деякі дивовижні речі (наприклад, Трійцю, переісточення, втілення). Тому навіть не зазіхайте на це, бо будь-яка спроба їх зрозуміти може призвести до їх руйнування. Назвіть їх таїнством і навчіться вдовольнятися цим.
• Гарна музика, картини й література — все це прояви релігійних ідей, які почали жити власним життям41.
Деякі з позицій цього списку здатні виживати самостійно, тому процвітатимуть у будь-якому мемплексі. Зате інші, як і деякі гени, можуть вижити тільки в колективі інших, підхожих їм мемів, через що формуються альтернативні мемплекси. Дві різні релігії можна вважати двома альтернативними мемплексами. Наприклад, іслам можна порівняти з комплексом генів м’ясоїдних тварин, а буддизм — травоїдних. Ідеї будь-якої релігії нічим не «кращі» за ідеї інших релігій у якомусь абсолютному сенсі, як гени тварин-м’ясоїдів нічим не «кращі» за гени тварин-травоїдів. Не обов’язково всі релігійні меми здатні виживати самостійно; деякі живучі завдяки тому, що здатні процвітати за підтримки інших мемів своєї релігії, але не мемів іншої релігії. Цей підхід не передбачає, що релігії, наприклад католицтво й іслам, свідомо створюються своїми засновниками; натомість вони поступово еволюціонують окремими шляхами як альтернативні поєднання мемів, що процвітають за наявності інших мемів свого мемплексу.
Організовані релігії називаються так, тому що їх організували живі люди: священики та єпископи, рабини, імами та аятоли. Але, повторюючи думку, яку я висловив щодо Мартіна Лютера, з цього не випливає, що їх задумують і створюють конкретні індивіди. Навіть попри випадки, коли релігію використовували в маніпулятивних цілях могутні індивіди, можна з високою ймовірністю припускати, що окремі деталі всіх релігій формувалися в процесі еволюції, не підпорядкованої свідомій волі. Але не під впливом генетичного природного добору, котрий діє занадто повільно, щоб бути задовільним поясненням стрімкої еволюції та розмаїтості релігій. Роль генетичного природного добору в цій історії обмежувалася тим, що він створив мозок із його потягами й нахилами — фізичну основу та системне програмне забезпечення, яке задає рамки меметичному добору. У цих рамках меметичний природний добір здається мені цілком правдоподібним поясненням окремих деталей еволюції конкретних релігій. На ранніх стадіях еволюції релігії, тобто ще до того, як вона набула організованої форми, прості меми виживали завдяки своїй універсальній привабливості для людської психіки. На цій стадії об’єднуються меметична теорія релігії та теорія релігії як побічного продукту людської психіки. Подальші стадії — коли окремі релігії набувають організованого вигляду, вишуканості та довільної відмінності від інших релігій — цілком добре пояснюються теорією мемплексів — угруповань взаємосумісних мемів. Вона не заперечує, що священики та інші зацікавлені сторони вдавалися до свідомих маніпуляцій релігією, але ці свідомі втручання відігравали лише допоміжну роль. Релігії принаймні частково формувалися під впливом свідомого задуму — так само, як художні напрямки та мода в мистецтві.