Єдина відома мені релігія, яка була свідомо спроектована майже в усій повноті своїх деталей — це саєнтологія, але гадаю, інших таких випадків немає. Ще один претендент на таке звання — мормонізм. Підприємливий і нечестивий засновник цього руху Джозеф Сміт зайшов так далеко, що написав цілу нову священну книгу — Книгу Мормона, — вигадавши для неї нову фіктивну історію Америки, викладену фіктивною староанглійською мовою. Проте від часу свого штучного створення в ХІХ столітті мормонізм еволюціонував і на сьогодні доріс до рівня поважної і впливової в Америці релігії. Стверджують навіть, що кількість її прибічників зростає найвищими темпами та що серед них тривають дискусії про висунення власного кандидата в президенти країни.
Еволюціонують майже всі релігії. І, обираючи з-поміж альтернативних теорій їх еволюції, треба враховувати, що вони мають пояснювати приголомшливу швидкість, із якою розгортається процес релігійної еволюції, коли для нього назрівають сприятливі умови.
У фільмі «Життя Браяна» комік-група «Монті Пайтон» добре підмітила одну річ — надзвичайну швидкість, з якою можуть виникати нові релігійні культи. З’явившись із нічого мало не за одну ніч, вони можуть ставати невід’ємною частиною культури, ба навіть відігравати в ній провідну роль. Найзнаменитіший приклад реальних історій такого успіху пропонують карго-культи Меланезії та Нової Ґвінеї. Історія деяких із них повністю — від зародження до відмирання — розгорнулася на очах нині живих людей. На відміну від поклоніння Ісусові, про зародження якого не збереглося надійних джерел, весь перебіг подій у розвитку карго-культів відбувався на наших очах (хоч навіть у їх випадку деякі деталі було втрачено). Напрошується захопливе припущення, що християнський культ, найпевніше, виникав так само і з такою самою блискавичною швидкістю поширився на ранньому етапі свого розвитку.
Найбільш авторитетним джерелом відомостей про карго-культи для мене слугує книга «Пошуки в раю» Дейвіда Еттенборо, люб’язно подарована автором. Усім їм притаманні однакові закономірності — від перших культів, які виникли ще в ХІХ столітті, до більш відомих випадків, які розвинулися в повоєнний час. У кожному випадку острів’ян приголомшували дивовижні пожитки білих прибульців, які з’являлися на острові — чиновників, солдатів і місіонерів. Мабуть, тубільне населення ставало жертвою Третього закону Артура Кларка: «Будь-яка достатньо розвинена технологія не відрізняється від магії».
Острів’яни зауважили, що білі люди, користуючись усіма цими дивами, самі їх ніколи не виготовляють. А коли щось ламається, його просто кудись відправляють, а натомість прибуває заміна у вигляді «карго» (вантажу) корабля або згодом літака. Жодна біла людина не була помічена за виготовленням або ремонтом речей. Мало того, білі прибульці взагалі нічим не займалися, що видавалося б корисною роботою (сидіння за столом і перекладання папірців, було, напевно, одним із ритуалів їхньої релігії). Таким чином, «карго» з усією очевидністю мало надприродне походження. Цей висновок підтверджувався деякими діями білих людей, які неможливо було витлумачити інакше, як релігійні церемонії:
Вони ставили височенні стовпи, до яких кріпили дроти; сиділи біля невеликих коробок, з яких мерехтіли вогники й лунали дивні звуки та придушені голоси; переконували місцеве населення вдягатися в однакове вбрання і крокувати в ньому туди-сюди — більш безплідне заняття навіть важко вигадати. І тоді на тубільця сходить осяяння, яке пояснює всі ці таємниці. Незбагненні дії білих людей і є ритуалами, за допомогою яких вони переконують богів надіслати їм іще карго. Тому якщо тубільці теж хочуть отримати карго, їм слід повторювати те саме.
Вражає те, що схожі карго-культи незалежно виникали на островах, відокремлених один від одного великою географічною та культурною відстанню. Дейвід Еттенборо розповідає, що
антропологи виявили два окремі спалахи культу на Новій Каледонії, чотири — на Соломонових островах, чотири — на Фіджі, сім — на Нових Гебридах та понад п’ятдесят — на Новій Ґвінеї. Більшість із них з’являлися незалежно й не мали між собою жодного зв’язку. Послідовники більшості цих релігій вірили, що їхній конкретний месія в день кінця світу принесе їм цінний «вантаж» (карго).