Сем відірвав очі від землі й поглянув на мене.
— Якщо ви можете дві тисячі років чекати на прихід Ісуса Христа, а він не з’являтися, то я можу почекати Джона й більш ніж дев’ятнадцять років.
У книзі Роберта Бакмена «Чи можна бути добрим без Бога?» цитується схожа блискуча відсіч адепта культу Джона Фрама, яку він дав канадському журналісту через сорок років після візиту Дейвіда Еттенборо.
1974 року архіпелаг відвідали королева Єлизавета та принц Філіп, після чого з постаттю принца повторилася історія культу Джона Фрама (зверніть увагу, як швидко можуть змінюватися окремі елементи в процесі релігійної еволюції). Принц — привабливий чоловік, який, мабуть, виглядав імпозантно у своїй білій морській уніформі та з плюмажем на шоломі. Тож не дивно, що об’єктом поклоніння став саме він, а не королева, хоч, звісно, не слід забувати, що для культури острів’ян значно важче було б прийняти божество жіночого роду.
Не хочу сильно роздувати тему карго-культів Океанії, але вони наочно нам демонструють, наскільки швидко релігійні культи можуть виникати фактично з нічого. Зокрема, вони дають підстави для чотирьох важливих висновків про зародження релігійних рухів загалом, які я зараз лаконічно викладу. По-перше, культи можуть виникати з дивовижною швидкістю. По-друге, вони швидко замітають сліди свого походження. Джон Фрам, якщо це взагалі реальна людина, був сучасником живих острів’ян. Третій висновок випливає з факту незалежного зародження однакових культів на різних островах. Систематичне вивчення подібностей між ними кидає світло на людську психіку, зокрема на її податливість до релігії. По-четверте, карго-культи схожі не тільки між собою, а й на давніші релігії. Можна здогадатися, що християнство та інші стародавні релігії, які поширилися на весь світ, зародилися як локальні культи десь так само, як поклоніння Джонові Фраму. Професор юдаїки Оксфордського університету Ґеза Вермеш стверджує, що Ісус був лише одним із багатьох харизматичних лідерів, які з’явилися в тогочасній Палестині, оповитих ореолом схожих легенд. Більшість культів, започаткованих ними, відмерли. Єдиний, який уцілів, це той, який ми можемо побачити зараз. Із плином століть подальша еволюція (або меметичний добір, якщо вам більше до вподоби такий термін) відшліфувала його до стану вишуканої системи — чи, точніше, розмаїтої сукупності похідних систем, — які запанували на значних частинах сучасного світу. Смерть харизматичних постатей нашого часу, наприклад Гайле Селасіє, Елвіса Преслі та принцеси Діани, також пропонує чудові можливості для вивчення стрімкого піднесення культів та їхньої подальшої меметичної еволюції.
Фактично, це все, що я хотів би сказати власне про витоки релігії. У десятому розділі до цього додам ще один короткий екскурс у цю тему, коли обговорюватиму явище «уявного друга» дитинства як однієї з психологічних «потреб», які задовольняє релігія.
Витоки моралі часто виводять із релігії, і в наступному розділі ми критично розглянемо цю думку. Натомість я покажу, що походження моралі також можна вивчати крізь призму дарвіністського підходу. Так само, як раніше ми питали, яку еволюційну вигоду для виживання дає релігія, тепер те саме питання поставимо щодо моралі. Мало того, мораль, найпевніше, з’явилася раніше релігії. Як і з релігією, ми відступимо від початкової версії питання і переформулюємо його, з’ясувавши, що мораль теж найкраще пояснюється як побічний продукт дечого іншого.
34
Переклад з англ. Дмитра Бурби. — Прим. перекл.
35
Я спершу повеселився, коли побачив у Колорадо на бампері автомобіля наклейку «У центрі уваги — сім’я, але не моя», проте згодом зрозумів, що не все так весело. Деяким дітям потрібен захист від індоктринації з боку їхніх батьків (про це див. дев’ятий розділ).
36
Див. мою критику небезпечного наркотика «геяріл»: R. Dawkins, ‘Gerin Oil’, Free Inquiry 24: 1, 2003, 9—13.
37
Переклад Дмитра Паламарчука (Шекспір Вільям. Твори в шести томах. Т. 3. — К.: «Дніпро», 1985. — С. 326). — Прим. перекл.
38
Це не мій жарт. Див. книгу: «1066 and All That».
39
Алюзія на рядок із вірша Вільяма Батлера Єйтса «Він бажає собі небесного вбрання». В оригіналі: «Ступай легенько — на мої ступаєш сни» (переклад Олександра Мокровольського; Єйтс Вільям Батлер. Вибрані твори. — К.: «Юніверс», 2004. — С. 64). — Прим. перекл.