Альгазен (Абу Алі Аль-Хасан ібн аль-Хайтам, бл. 965-1039) — видатний арабський учений, насамперед в царині оптики. Його праці було перекладено латиною на початку XIII століття («Скарбниця оптики», «Opticae thesaurus»). На відміну від греків Евкліда та Птолемея, які вважали, що світлові промені виходять з ока, Альгазен довів, що їх породжують світляні об'єкти.
Альґірдас Клюнійський… Doctor Quadratus — історичного персонажа з таким іменем не існувало. Це алюзія на колегу професора Еко, Альґірдаса Греймаса (1917–1992), французького семіотика, лінгвіста, літературознавця, який писав про так званий «семіотичний квадрат».
Альдгельм з Малмзбері (Aldhelm of Malmesbury, 640–709) — англійський церковний діяч і письменник, автор збірки «Загадки».
Алькінді (Alkindi, сер. IX ст.) — арабський філософ і вчений, його твори збереглися лише в латинських перекладах.
Аль-Куварізмі (Al-Kuwarizmi, бл. 780–850) — видатний арабський метаматик і астроном. Був знайомий не лише з грецькими, але й з індійськими творами з математики та астрономії. Латинські переклади його творів запровадили в європейській математиці арабські цифри, а також термін «алгебра». Від його імені походить також термін «алгоритм».
Альфред з Сарешеля (Alfred of Sareshel, жив бл. 1210 p.) — англійський вчений, автор коментарів до Арістотеля. Також написав працю про серце як головний орган душі і осідок життя.
Амфісбена (лат. amphisbaena) — казкова отруйна змія, яка має по голові з обох кінців тіла.
Ангел Кларенець (Angelus Clarenus, 1255–1337) — італійський францисканець, непримиренний борець за строге дотримання францисканського правила та реформу чернечого життя з метою повернення первісних цінностей, пов'язаних з євангельською убогістю.
Ангела Фоліньянка (Angela da Foligno, 1248–1309) — італійська францисканка, містик. Свої містичні переживання описала у творі «Книга про правдивий досвід віри».
Апостоліки (або апостольські брати) — загальна назва різних християнських єресей, що повставали проти світського духу в Церкві і проповідували повернення до апостольської простоти.
Апулей, Луцій (Lucius Apuleius, бл. 125 до Р.Х.) — римський ритор, філософ і письменник, найбільш відомий фантастично-сатиричним побутовим романом «Метаморфози», званим також «Золотий Осел» (Metamorphoseon sive de asino aureo libri), зі вставною оповідкою про Амура та Психею.
Ареопагіт, Діонізій — відомий також як Псевдо-Діонізій Ареопагіт, християнський неоплатонік, який опублікував у V ст. твори під іменем Діонізія Ареопагіта, афінянина. Ці твори широко вивчалися і коментувалися в середні віки.
Арістотель (Aristoteles, 384–322 до Р.Х.) — видатний грецький філософ та вчений. Народився в Стагірі, в Тракії, був учнем Платона в Афінській академії. Творець найвідомішої грецької філософської системи, учитель Александра Македонського. У своїх творах («Органон», «Метафізика», «Фізика», «Про душу», «Етика», «Політика», «Поетика», «Риторика») виклав свого роду енциклопедію тодішнього знання. Його вчення мало великий вплив на філософів та богословів пізнього середньовіччя, на його твори написано безліч коментарів. У його «Поетиці», як вона дійшла до наших днів, розглядається лише трагедія. Існування другої частини «Поетики», присвяченої комедії, довго піддавали сумнівам, одначе в 1839 році в Парижі було знайдено рукопис X ст., який містив уривок з цього твору.
Арімаспи (лат. arimaspi) — легендарний одноокий народ, що замешкував Північну Скіфію.
Армілярна сфера — стародавній астрономічний інструмент. Складався з кілець, що зображали основні дуги небесної сфери, навколо розміщеної в центрі кулі, яка зображала Землю. її метою було відтворювати відносне положення екватора, екліптики, горизонту та інших небесних кругів. Вона також зображала рух планет.
Арнальд з Бреші (Arnaldo da Brescia, бл. 1100–1155) — релігійний реформатор і політичний діяч, навчався в Парижі, був учнем Абеляра. Завзятий противник світської влади Папи, прибічник віднови римської республіки, він мріяв про повернення до способу життя первісних християн. Талановитий проповідник, він збирав навколо себе цілі натовпи людей. Церковні собори і церковна влада не раз засуджували його вчення як єретичне, його було відлучено від церкви. Врешті в Римі його було страчено, тіло спалено, а попіл розвіяно над Тибром.
Арнальд з Вільянови (Amaldo de Villanova, бл. 1240–1310) — іспанський алхімік, філософ, лікар. Практикував медицину в багатьох місцях, був лікарем Боніфація VIII, Климента V та низки монархів. Займався астрологією та алхімією, співчував церковній реформі, через що мав проблеми з інквізицією. Автор низки праць з медицини.