Василій з Анкири — єпископ Анкирський (суч. Анкара), християнський письменник IV століття, лікар за освітою. Виступав проти аріанства, одначе його самого звинувачували в напіваріанстві.
Вергілій Граматик з Тулузи (Virgilius Grammaticus Tolosanus) — загадковий автор VII століття, сучасні дослідники вважають, що він походив з Ірландії, а освіту здобув в Іспанії або в Галлії. До нас дійшли два його твори — згадані тут «Витяги» і «Епістули». Він був, очевидно, людиною дуже добре освіченою, однак твори його насправді важко назвати науковими, і тепер багато хто дотримується погляду, що його писання — пародія на закостенілу, задогматизовану тогочасну граматичну науку, вони повні вигаданих цитат з реальних і вигаданих авторитетів, чудернацьких історій, химерних каламбурів, загадок і т. п. Дехто також твердить, що його твори належать до езотеричної традиції і мають прихований сенс.
Вечеря Кипріяна (Coena Cyprіаnі) — анонімний пам'ятник «сміхової культури» середньовіччя, написаний у IX ст., гумористична оповідь про весільний бенкет в Кані Галілейській, на який запрошено персонажів зі Старого і Нового Завіту.
Вільгельм Мербеке (Guillaume de Moerbeke, 1215–1286) — французький чернець-домініканець, богослов, великий знавець греки, перекладач, згодом — архієпископ Коринфа. Приятель Томи Аквінського, на його прохання переклав цілий ряд праць Арістотеля, також з царини математики — це були перші переклади математичних праць Арістотеля з оригіналу, а не з арабського перекладу.
Вільгельміти — ідеться, мабуть, про таємну секту шанувальників беґінки Вільгельміни Богемської, яку вони вважали втіленням Святого Духа. Поширена здебільшого в Мілані, ця секта була придушена на початку XIV ст.
Вінсент з Бове (Vincentius Bellovacensis, бл. 1190–1264) — французький богослов, домініканець, автор величезної енциклопедичної праці «Велике дзеркало» (Speculum maius).
Гебдомадарій (лат. hebdomadarium, від hebdomada «тиждень») — чернець, відповідальний за проведення богослужінь протягом тижня.
Гібернія — стародавня назва Ірландії.
Гільдегарда з Бінґена, св. (Hildegard von Bingen, 1028–1179) — видатна німецька бенедиктинка, містик, релігійна мислителька і письменниця, абатиса монастиря в Рупертсбергу, який вона сама заснувала. Славилася своєю вченістю, святістю і містичним даром, її поради питали навіть високопоставлені вельможі і прелати. Займалася також природничими науками та астрологією. По собі залишила велику спадщину, зокрема містичний твір «Пізнай шляхи світла» (Liber Scivias), де вона описала свої видіння, трактати з медицини, дидактичні твори, гімни, листи та ін. її твори характеризуються яскравою середньовічною образністю.
Гіпотипоза (гр. hypotyposis) — зображення, обриси. В риториці — фігура наочного зображення предмета.
Глоса (лат. glossa) — невживане або незрозуміле слово чи вираз, що трапляються в тексті, та пояснення до них.
Гомілія (лат. homilia) — пояснення читання із Святого письма під час служби Божої, де священик звертає увагу на біблійний контекст, зміст літургійних дій, ситуацію і потреби слухачів та моральні вказівки; відрізняється від проповіді тісним зв'язком із біблійним текстом.
Гонорій з Отена (Honorius Augustodunensis) — мислитель періоду ранньої схоластики, представник християнізованого платонізму. Писав на найрізноманітніші теми.
Гостія (лат. hostia) — жертовний хліб, який використовується для причастя в католицькій церкві.
Гуґо Вікторинець (Hugo de Sancto Victore, 1078–1141) — видатний саксонський філософ, богослов, містик. Поєднував релігійну містику з умоглядним мисленням.
Гумберт Романець (Humbertus de Romanis, 1194–1277) — п'ятий генеральний настоятель домініканського чину, різко критикував вади духовенства. Автор низки аскетичних трактатів.
Г'ю з Ньюкасла (Hugh of Newcastle, бл. 1280–1322) — англійський богослов, францисканець. Вчився в Паризькому університеті у Дунса Скота, був учасником Перуджійської капітули.
Ґален (Klaudios Galenos, бл. 129–200) — знаменитий лікар, анатом і натураліст з Пергама; жив у Римі і був придворним лікарем імператора Марка Аврелія. Медичні твори Ґалена мали величезний вплив на середньовічну медицину і анатомію.
Ґауфреді, Раймонд (Raymond Gaufredi, | 1310) — генеральний настоятель францисканського чину (1289–1295), учасник руху спіритуалів.
Ґвельфи і ґібеліни — ворогуючі політичні напрями в Італії XII–XV ст.: прихильники імперії — ґібеліни (від Вайблінґен, замку Гогенштауфенів), прихильники Папи — ґвельфи (з родини Вельфів, противників Гогенштауфенів у Німеччині).