Володимира Хавкіна
9898
Виробництво
протичумної
вакцини Хавкіна.
Бомбей, кінець
1890-х рр.
Самойловича, якого знаний французький лікар
П. Ж. Ка баніс заслужено назве «величним благодійником
людства».
…Над Москвою, напівспорожнілою та оточеною
карантинними заставами, розпростерла чорні крила
невидима смерть – чума. І такі самі чорні хмари клубочилися
над вулицями й провулками, густі та ядучі
хмари. Цілодобово, за рекомендацією медиків, москвичі
палили багаття з соломи і гною, в такий «науковий
» спосіб рятуючись від невмолимої біди. Ще 1654
ро ку чума забрала життя більш як половини жителів
міста, науковці застерігали царицю про нову загрозу,
але Катерина ІІ вірила більше придворним підлабузникам,
які заспокоювали її. Час для карантину був втрачений,
чума вихлюпнулася на вулиці, і трупи людські
не встигали прибирати поліцейські. До цієї сумної
праці залучали «колодників», тюрмаків, кримінальних
злочинців, випущених спеціально раніше строку.
– Чорні дияволи! – панічно хрестилися москвичі
й тікали чимдуж, бо «колодники» свій погребальний
труд суміщали зі звичними грабежами. За добу в Москві
гинуло спочатку до 900 чоловік, згодом кількість
мерців перевищила 1200… Хтось пустив чутки, що чудотворна
ікона Боголюбської Богоматері біля Варварських
воріт зцілює стражденних і народ ринув туди.
Архієпископ Амвросій, боячись біди у цій несусвітенній
сутолоці, наказує перенести ікону в найближчу
церкву. Обурений люд забиває палицями на смерть
архієпископа, знищує карантинні загорожі. Кинута
на придушення бунту армія всіює Красну площу сотнями
повстанців.
У такий час 27-річний Данило Самойлович приймає
спеціальну лікарню при Угрешському монастирі.
Він цілодобово біля хворих, лікує, ріже гнійні бубони,
доглядає нещасних. А коли при Симоновому монастирі
відкривають спеціальну лікарню для «чумних»
на 2000 хворих, він переходить сюди. Мужній лікар
застосовує свою методику лікування, так само самовіддано,
істинно по-християнськи, клопочеться про
хворих. Інакше він і не уявляє – вихованцеві Київської
академії, синові й онукові священиків із села
Янівці на Чернігівщині змалечку був прищеплений
християнський дух. А ще ж скільки рятував люду від
болі та смерті як полковий лікар на турецькій війні…
Тричі чума «хапала» Данила Самойловича і тричі
– дивом! – він знову ставав на ноги, щоб знову
відводити від тисяч смертельну загрозу. Врешті до
вересня 1775 року чума відступила. І тепер колегилікарі
наполегливо радять Самойловичу узагальнити
власний досвід, виїхати за кордон для захисту докторської
дисертації.
А далі був Страсбурзький університет у Франції
з вельми авторитетним медичним факультетом, Австрія,
Німеччина, Голландія, Англія. Блискучий захист
докторської дисертації. Вперше друком виходять наукові
роботи про чуму 1771 року. Свої праці Данило
Самойлович надсилає Катерині ІІ, Сенат підтверджує
їхню наукову та практичну цінність, але пропозиції
Самойловича цариця нехтує.
Сім років серйозної європейської школи, здобуття
авторитету та наукового імені – і вчений повертається
в Петербург. У Росії критичний брак медичних
спеціалістів.
– Та знаєте, зараз немає вакансій, – ухильно, ховаючи
очі, відповідає чиновний люд.
Більш як півроку вчений залишається безробітним,
аж доки не допоміг професор МаксимовичАмбодик.
100100
Володимир Хавкін
(перший справа)
в лабораторії
Іллі Мечникова.
1892 р.
На південь України тим часом насувається чума,
від Херсона і аж до Лубен і Диканьки гинути почали
тисячі людей. Знову знайома бездіяльність влади, аж
доки від чуми не помирає командувач Чорноморського
флоту і Херсонського адміралтейства Ф. Клокачов.
Тільки тепер надходить вельми чемний лист графа
Потьомкіна: «Известное искусство и прилежание в
отправлениии звания вашего побудили меня вам поручить