Але це сталося. Все. І дехто мав отримати від цього зиск.
«Вони промаркували його як НЕВІДОМИЙ…»: Zs, esp tczyj, xj oplc Wzy!
«Пекло в піднебессі»: Директор Джон Ґіллермін. «Ворнер Бразерз Пікчерз», 1974 р.
«Хто вона?»:.
«Сяйво»: режисер Стенлі Кубрик. «Ворнер Бразерз», 1980 р.
«Студенти, що сміялися…»: mq nf rs rv ot ay qk oy yq kg re mq qo mi qn qz sv
qo mi qn nk ug ot cu rt nt cu qz qt ay qk ed cv gv co
«Як інструкції Ґріффіта…»: Інструкції Ґріффіта для проектування фільму «Дім, милий дім»: перший коток мав проектуватися зі швидкістю 16,6 кадра на секунду (16 хвилин); другий — зі швидкістю 17,8–19 кадрів на секунду (загалом14-15 хвилин); решта котків мали проектуватися зі швидкістю 19–20 кадрів на секунду, але останній треба було прокручувати повільно, від алегоричного епізоду до кінця. («Моушен Пікчер Ворлд», 20 червня 1914 р., с. 652).
«Дім, милий дім»: Режисер Д. В. Ґріффіт. «Маджестік Моушен Пікчер Компані», 1914 р.
«Під час швидкого програвання…»: Джейн Е. Реймонд, Кімрон Л. Шапіро і Карен М. Арнелл, «Тимчасове стримування обробки відеоданих як завдання ШСОВ.: короткочасна втрата уваги?» «Журнал експериментальної психології: “Людське сприйняття і виконання”» 18: 3 (серпень 1922 р.), с. 849–860.
«Але зачекайте хвилинку…»: «Співак джазу». Режисер Алан Кросленд. «Ворнер Бразерз Пікчерз», 1927 р.
«Очі без обличчя»: «Les Yeux sans Visage». Режисер Жорж Франс. «Шамз-Елізе Продакшенз», 1960 р.
«Мак’юен-Голл, подумав Вітмен…»: Чоловік-пияк залишив свій архітектурний слід в Единбурзі: Мак’юен-Голл, представлений Вільямом Мак’юеном (який прославився броварнею Мак’юена). Колись тут був найбільший зал у місті. Так тривало доти, доки інший пияк, який віддавав перевагу віскі, пожертвував гроші на будівництво Ашер-Голлу на Лотіан-роуд.
«Вітмен поринув у думки…»: BAAABAAAAABABBA BABAAAABB BAAAAABAABA BAAAB ABBABABBAA BABBAABBABBAABBBAAAA ABAB-BABAAAABBAAAAABB AAAABAABAABAAABABAAAAAABBA ABAA BABBAABBABBAABBBAAAA AABBBAAAAABAABA
«Мальтійський сокіл»: Режисер Джон Г’юстон. «Ворнер Бразерз Пікчерз», 1941 р.
«Бовдури»: Режисер Ричард Доннер. «Ворнер Бразерз Пікчерз», 1985 р.
«Чарлі кивнув…»: Vcxvikg uiln ivklig yb Wi. Qznvh Tzeiz, Ilbzo Vwrmyfits Slhkrgzo, lm kzgrvmg Voorlg Yvivmtvi:
Kzgrvmg ivxzooh wvirermt hvcfzo tizgrurxzgrlm uiln uriv zmw szermt riivhrhgryov xlnkfohrlmh gl hvg urivh hrmxv gsv ztv lu hvevm. Sv ivkligvw sv dlfow hvg uriv gl lyqvxgh zmw zmrnzoh uiln zm vziob ztv. Lxxzhrlmzoob sv yfimg srnhvou yb zxxrwvmg.
Sv ivxzoovw zm rmxrwvmg zg gsv ztv lu gdvoev bvzih dsvm sv hzg lm z klg lm gsv hglev zmw zhpvw srh nlgsvi gl gfim rg lm. Hsv xlnkorvw drgs srh ivjfvhg. Gsrh dlfow kvirlwrxzoob szkkvm wfirmt gsv grnvh dsvm srh uzgsvi dzh zyhvmg. Khbxslzmzobgrxzoob lirvmgvw kizxgrgrlmvih nzb rmelpv gsv xlmxvkg lu “ivkivhhvw lvwrkzo wirevh” rm ivozgrmt gsrh gl srh kbilksrorx zxgrergrvh.
Kzgrvmg zohl ivxzoovw srh nlgsvi kozxrmt srh szmw lm gsv slg hglev zmw srh uvvormth lu dzings, kzrm, zmw ivorvu. Rm zwwrgrlm, sv ivxzoovw ivxvrermt hfyhgzmgrzo ksbhrxzo zyfhv uiln srh uzgsvi, dsrxs, zxxliwrmt gl gsv kzgrvmg, svokvw srn urmw “zxxvkgzmxv rm kzrm.”
Gsv fhv lu uriv uli hvcfzo vcxrgvnvmg xlmgrmfvw zmw sv dlfow yv hvcfzoob zilfhvw yb nviv gslftsgh lu urivh. Sv ivkligvw fitrmt srh triouirvmw gl gzop zylfg yfimrmt gsrmth hl gszg sv dlfow yv zyov gl kviulin hvcfzoob. Hsv ivhvmgvw szermt gl wl gsrh.
Kzgrvmg ivhklmwvw drgs hfyhgzmgrzo khbxslksbhrloltrxzo hvcfzo zilfhzo fklm zfizo kivhvmgzgrlm lu nzhlxsrhgrx hvcfzo hxvmzirlh rmeloermt gsv ulixryov zilfhzo fklm zfizo kivhvmgzgrlm lu nzhlxsrhgrx hvcfzo hxvmzirlh zmw kzrmufo uriv-hvggrmt lm z svgvilhvcfzo kzigmvi. Sv dzh vjfzoob hvcfzoob zilfhvw yb z hrnrozi hxvmzirl lu z nly lu hzwrhgrx kvlkov zmw hfyhvjfvmg xlnyrmvw rmgvmhv uvvormth lu olev, kvzxv, dzings, kzrm, zmw hvcfzo vcxrgvnvmg dzh ivkligvw. Gsv kzgrvmg lkgvw lfg lu vckvirnvmgzo
girzoh rmeloermt gsv fhv lu rnztvh lu xsrowivm.
«Вони втрьох ішли швидким кроком»: Одним із найцікавіших мешканців Вест-Боу був майор Томас Вейр, народжений у 1599 році. Він був солдатом й учасником Ковенанту — почесною і шанованою постаттю в міській громаді. Він був також релігійною людиною — членом Шотландської церкви — і славився своїми проповідями. Жив він разом зі своєю сестрою Джин у тій частині Боу, де мешкали і найпобожніші містяни, «бовенські святоші», як їх називали.
У віці сімдесяти років Томас Вейр зізнався у житті, доти невідомому: він розповів владі про свої кровозмісницькі стосунки з сестрою і сказав, що регулярно не відмовляв собі у скотолозтві та інших невимовних злочинах. Спочатку йому не повірили, але свідчення сестри викрили його остаточно.
Вона казала про його хист до чаклунства — успадкований від матері — і про те, що він вправляється в мистецтві чорної магії. Стверджувала, що на ньому печать диявола, але особливо він тримається за свою чорну патерицю — ціпок, який він завжди носив при собі, виготовлений із деревини колючої сливи і прикрашений різьбою у вигляді голів сатирів. Вважалося, що патериця дарує йому окультні сили. Джин казала, що цю патерицю дав йому сам диявол: Вейр уклав із ним угоду, але був обдурений — диявол запевнив майора, що той залишиться неушкодженим, якщо не вважати «одного-єдиного опіку». Зрештою, 9 квітня 1670 року Вейра було визнано винним і засуджено до спалення біля стовпа — там, де пролягає сучасна Пілриґ-стрит. Він був останньою людиною, яку в Шотландії спалили за чаклунство. Джин теж засудили як відьму і повісили на Ґрасмаркеті. Навіть підіймаючись на шибеницю, вона продовжувала несамовито кричати до юрби, попереджаючи, щоб стереглися ціпка.