Дві речі, знахідки всередині однієї з підземних кімнат, спантеличили його. Першою знахідкою був скелет. Еліот опустився навколішки поряд із тими крихкими рештками. Схоже, вони належали дорослому чоловікові. Згодом він натрапив на золотий годинник, який, мабуть, носив той чоловік: досі видно було ініціали К. І., викарбувані на зворотному боці. За деякий час хтось вдереться до квартири Еліота і знайде підземелля — але то буде згодом, коли загадкова істота побачить на власні очі скелети дітей. Навряд чи вони її цікавили. У темряві істота не могла знайти того, що шукала. Жодного сліду плівки не було. В будь-якому разі, тут був скелет дорослого чоловіка, що сидів у віддаленому кутку, розсипаючись на порох до остаточної втрати подоби. Звісно, Карлайл Істроу помер задовго до того, як той череп потрапив до рук Секюлера.
Поряд із рештками лежала друга знахідка Еліота: старовинний проектор і коробка, у якій містилося щось схоже на коток старої плівки. Вона була доволі брудна, деякі кадри злиплися між собою. Еліот розмочив плівку у воді зі зволожувальним засобом. Додавання рідини і пом’якшення желатину творило дива. Після того поверхню плівки було протерто м’якою тканиною. Неймовірно, але проектор досі працював, і Еліот продивився картинки в кадрах. Це було дуже поетично. Якась історія про людину і скелет, що оживає, і в цілому все виглядало так, як зазвичай виглядає старе кіно. Але потім історія перервалася іншими картинками, картинками з маленькою дівчинкою (саме це і привернуло увагу Еліота), яка стояла у дивній позі на стільці. Крізь певного роду отвір вона зазирала в кімнату, розбиту на безліч відсіків. Подальший кадр дав йому пояснення, на що вона дивилася. Еліот знайшов це просто чарівним — гармонія, баланс, ритм, — він бажав відтворити це. Він не настільки володів мовою, щоб пояснити, чому це так прекрасно, але тепер тільки й робив, що раз у раз продивлявся фільм, намагаючись збагнути: що саме створив у ньому невідомий автор. Це забрало місяці, але Еліот відтворив маленьку кімнату. Тонким нещільним шаром він наніс світловідбивне покриття на напівсрібний бік дзеркала й повісив його на стіну камери. Світло всередині, темрява зовні; одностороннє дзеркало, спрямоване в бік іншого дзеркала на дальній стіні невеликого приміщення. Він зазирнув крізь скло до камери — тунель його власних відображень тягнувся у безкінечність. Зрештою він спробував це з дівчинкою, викраденою на Моррісон-стрит, яку згодом викинув у завулку Ковенант, але вся ця затія здалася йому незрозумілою. З тією дівчинкою з Моррісон-стрит він зробив шикарне відео, яке надіслав правоохоронцям. Який же це був геніальний хід, досконала витівка — водночас дражнила поліцію й попереджала місто, що ним вільно розгулює неабияка людина. І все-таки, навіть на тому записі він не зумів отримати вдале співвідношення світла всередині й ззовні кімнати. У фільмі теж було щось про дзеркало, але він не міг збагнути, що саме.
Зрештою Еліот покинув роботу — він більше не мав потреби в бензині. Усе, що було йому потрібно, це плівка на целулоїдній основі — вона дивовижно палала. Він вирішив знайти нову роботу, щось приємне, що можна було б поєднувати із задоволенням.
Коли сходило сонце, він паркував свій фургон у Медоуз. Одні діти називали його Морозивником, інші Сирником.
15
Була вже ніч, коли вони повернулися до квартири Вітмена. Дерева вздовж Марчмонт-роуд виглядали непривітно, вітер тріпотів у їхньому листі. Вітмен і Чарлі піднялися двома прольотами сходів. Ціла купа листів чекала в кутку передпокою. Конверти, так і не відкриті, були відсунуті вбік. Вітмен увімкнув світло у вітальні. Він сказав Чарлі, що той може зайняти ліжко Еллі, і вони пішли спати.
У спальні Вітмен кинув своє пальто на стілець і перевірив мобільний. Був пропущений дзвінок із американського номера — без сумніву, від Вальдано. Той стривожиться, коли збагне, що Вітмена немає на борту літака, який прибуває вранці до міжнародного аеропорту Лос-Анжелеса.
Але Вітмен ще мав час. Пізніше він знайде, як виправдатися за це непорозуміння. Та й Вальдано буде байдуже, щойно фільм потрапить йому до рук.
Вітмен чистив зуби перед дзеркалом.
Він глянув у дзеркало і нижче: поряд із ним стояла Еллі. Вона була у своїй рожевій піжамці з зображенням ведмедика, відтиснутим на сорочці. Вона теж чистила зуби. Її рухи були рішучими, методичними.