— Отримати певного роду лікування від своєї хвороби?
— Звісно, але це все, чим може зарадити сучасна медицина. Ми не можемо уникнути смерті надовго. То як жити далі?
— У своїх дітях.
Анрі кивнув.
— Розмноження. Ось чому блискучий науковець із Оксфорда назвав наші гени «еґоїстичними». Ви маєте природну схильність і бажання знайти собі пару — бажано зі здоровими і привабливими рисами, — щоб мати змогу передати частину свого генетичного коду нащадкам.
— Я зву це п’ятничною клубною гулянкою, — сонно мовив Чарлі.
— Тож уявіть собі процес передачі вашого ДНК дітям. По суті своїй це відтворення чи, радше, перенесення, адже часточка теперішніх вас заразом стає часточкою когось іншого.
— Щось із нічого. То Секюлер каже про розмноження?
Анрі погладив свою пишну бороду.
— Я вважаю, що він каже про щось споріднене. Як зберегти себе у чомусь, що переживе вас самих?
— Фотографії?
Анрі кивнув знову.
— Так я й подумав. Окремий момент у часі впіймали на шматок ґлянцевого паперу. Цьому, однак, бракує надважливої характеристики життя: руху. І це, друзі мої, — він вказав на котки в іншій частині кімнати, — ви знайдете на кіноплівці.
— Яка є фактично низкою фотографій, що демонструються послідовно.
Вітмен похитав головою.
— Якось не віриться. Тобто я хочу сказати — безглуздо вважати, що можеш досягнути безсмертя через фільм. Звісно, я щодня бачу Гамфрі Боґарта на екрані, та це не означає, що він і досі з нами. Може здатися, що картинки рухаються, але насправді це не так. Вони — лише відображення, результат переконаності спостерігача у тому, що він бачить. Навіть коли змонтовуєш знімки разом і прокручуєш їх крізь проектор, усе одно вони не живі, схоже на те чи ні. Якщо сприймаєш їх як рухомі, то це ілюзія; якщо віриш у їхній рух, то це омана.
— Звісно, — відповів Анрі. — Але цей тип омани роками підтримував на плаву багатьох людей.
Його білі зіниці бурили Вітмена.
— Мало того, у нас тут поки що немає повної картини. Кажете, є інші коди?
— Загадки, — сказав Чарлі. Він через силу присів до краю стола, приєднуючись до них. Постукав по своєму блокноту. — Та якщо ми хочемо продовжувати, треба з’ясувати наступну відповідь.
— Перше, що я помітила у цій загадці, — сказала Макбрайд, — це те, що вона містить чіткі інструкції: «зійдіть униз», «підніміться», «позаду» тощо. Він дає нам напрямки, щоб знайти шлях.
— Але треба звідкілясь почати. Потрібна якась відправна точка, — зауважив Чарлі.
— Як щодо цього: «Мері Рекс утратила свою коштовну прикрасу».
— «Прикрасою» може бути еліксир — камінь чи що там.
— «Рекс» латиною означає «король», правильно?
— Може, він каже про Марію, королеву Шотландії? — спитала Макбрайд. — Щось пов’язане з Голірудським палацом?
— «Місце, де холод і жорстокість», еге ж? Як вона цього стосується? — сказав Чарлі.
— Мала жахливий смак на чоловіків і втратила голову на ешафоті. Щось не віриться у такий зв’язок, — сказав Вітмен.
Макбрайд подивилася на Анрі.
– Є ідеї?
Анрі погладив бороду.
— Не впевнений.
— Не вважаєте, що він посилається на королеву Марію?
— Може, й так — випадково. Але звернув увагу на дещо інше.
Усі напружено дивилися на нього.
— Мовний зворот, — з усмішкою відповів він.
— Тобто?
– Інші імена: Вокер, Аллан.
— Це вам про щось каже?
Він зняв із полиці іншу книгу. Це була вікторіанська мапа Единбурга. Він приклав палець поблизу Королівської Милі й провів ним біля мостів у напрямку якихось завулків із незрозумілими назвами, що пронизували Милю з обох боків.
— Як він, у біса, це робить? — пошепки спитав Чарлі Вітмена.
— Завулок Аллана, — мовив старий.
— Дайте мені глянути, — сказала Макбрайд. — «Завулок, де мешкав колись Аллан».
Поблизу був ще один завулок, названий на честь Вокера.
— Він дає нам вказівки, як проминути ці вулиці до наступної підказки, — сказав Анрі.
— Але до чого тут Марія, королева Шотландії? — спитала Макбрайд.
— Ні до чого, — відповів Вітмен. — «Рекс» латиною означає «король», англійською «king»: Мері Кінґ. Він каже про ще один завулок?
— Дуже важливий і знаменитий завулок, справді, — відповів Анрі. — Під час модернізації міста — зауважте, це було XVII сторіччя — вони звели адміністративну будівлю Міських Палат поверх деяких вулиць. Одна з них — вулиця Мері Кінґ.