Ленґдон похитав головою.
— Аж смішно.
— Авжеж, такий сценарій видавався малоймовірним, але це було єдиним логічним поясненням, а зважаючи на те, що ставки є надзвичайно високими, ми не мали права ризикувати. Звісно, ми навіть уявити собі не могли, що ви страждаєте на амнезію. Коли наша група підтримки побачила, що ваша гарвардська поштова скринька раптом запрацювала, ми засікли IP-адресу комп’ютера у квартирі у Флоренції й негайно прибули туди. Але ви втекли на мопеді з жінкою, присутність якої лише посилила наші підозри, що ви працюєте на когось іншого.
— Але ж ми проїхали тоді повз вас! — аж захлинувся Ленґдон. — Я бачив вас на задньому кріслі чорного мікроавтобуса, оточеного військовиками. Мені здалося, що вас узяли в заручники. У вас був такий вигляд наче ви марите, наче вони вкололи вам якийсь наркотик.
— Ви нас бачили? — на обличчі доктора Сінскі відбився подив. — Як це не дивно, але ви маєте рацію... вони справді зробили мені ін’єкцію. Але тільки тому, що я сама наказала їм це зробити.
Тепер Ленґдон зовсім розгубився. «Вона наказала їм вколоти їй наркотик?»
Можливо, ви цього не пам’ятаєте, — сказала Сінскі, — але коли наш C-130 приземлився у Флоренції, тиск змінився, і в мене сталося пароксизмальне позиційне запаморочення — надзвичайно виснажливе захворювання внутрішнього вуха, на яке я страждала й раніше. Напади цієї хвороби мають тимчасовий характер і не загрожують життю, але призводять до такого запаморочення й нудоти, що люди, які від них страждають, не можуть навіть голови підвести. Зазвичай я лягаю в ліжко, щоб перележати сильну нудоту, але ми мали долати кризу, створену Цобрістом, тому я сама прописала собі щогодинні ін’єкції метоклопраміду, який перепиняє блювання. Цей препарат має серйозний побічний ефект — призводить до сильної сонливості, але він принаймні дозволив мені керувати операцією, сидячи в мікроавтобусі. Спецгрупа хотіла відвезти мене до шпиталю, але я заборонила їм це робити, допоки ми не завершимо завдання й не відновимо з вами зв’язок. На щастя, під час польоту до Венеції запаморочення припинилися.
Ленґдон опустився на подушку, не знаючи, що й сказати. «Оце маєш: я цілий день тільки те й робив, що тікав від ВООЗ — людей, які найняли мене, щоб я їм допоміг».
— А тепер нам треба зосередитися, професоре, — сказала Сінскі наполегливим тоном. — Цобрістова чума... ви маєте хоч якесь уявлення, де вона може бути? — Сінскі поглянула на нього з виразом надії. — Часу залишилося обмаль.
«Дуже далеко», — хотів сказати Ленґдон, але щось стримало його. Він зиркнув угору, на Брюдера, який сьогодні вранці вистрелив у нього, а зовсім недавно мало не задушив. Для Ленґдона ситуація змінювалася так швидко, що він уже не знав, кому вірити.
Сінскі нахилилася нижче, вираз її обличчя став іще наполегливішим та напруженішим.
— У нас склалося враження, що джерело інфекції десь тут, у Венеції. Це так? Скажіть де, і я пошлю спецгрупу на берег.
Ленґдон завагався.
— Пане! — нетерпляче гаркнув Брюдер. — Ви неодмінно маєте щось знати... скажіть нам, де джерело зарази! Невже ви не розумієте, що може статися?
— Агенте Брюдер! — крутнулася на п’ятах Сінскі, напускаючись на чоловіка. — Припиніть! — наказала вона. А потім повернулася до Ленґдона й заговорила тихим голосом: — Зважаючи на те, що вам довелося пережити, цілком зрозуміло, що ви спантеличені й дезорієнтовані, не знаєте, кому вірити. — Вона замовкла й глянула глибоко йому у вічі. — Але часу в нас майже не лишилося, тому я благаю вас повірити мені.
— Ленґдон здатен стояти на ногах? — почувся новий голос.
На порозі з’явився добре доглянутий чоловічок із густою
засмагою. Він пильно поглянув на Ленґдона натренованим оком, але професор відчув у його погляді загрозу.
Сінскі кивнула Ленґдону піднятися.
— Професоре, це чоловік, із яким я воліла б не мати справу, але ситуація вельми серйозна, і ми не маємо вибору.
Вагаючись, Ленґдон перекинув ноги з ліжка на долівку і став на весь зріст, на хвилю затримавшись, щоб відновити рівновагу.
— Ідіть за мною, — сказав чоловік, рушаючи до дверей. — Вам слід дещо побачити.
Ленґдон вперся.
— Хто ви?
Чоловік зупинився й склав долоні пірамідкою.