Очі Сієнни злегка розширилися.
— Яку маску? Одну з тих огидних чумних масок, які носять під час флорентійського карнавалу?
— Майже в точку, але мимо, — сказала Марта. — Ні, це не чумна маска. Це маска зовсім іншого штибу. І вона називається посмертною маскою.
Ленґдон, зачувши ці слова, охнув так голосно, що Марта аж скривилася на нього, напевне, гадаючи, що він надміру драматизує ситуацію, аби сильніше налякати сестру.
Не слухайте вашого брата, — сказала вона. — Посмертні маски — досить поширена практика в шістнадцятому сторіччі. По суті, це звичайнісінький гіпсовий зліпок обличчя, зроблений через кілька хвилин після смерті людини.
Посмертна маска.
Уперше після того, як Ленґдон прокинувся в шпиталі, у нього трохи прояснилося в голові. Дантове «Пекло»... cerca trova... побачити очима смерті. Маска!
— А зліпком із чийого обличчя є ця маска?
Ленґдон поклав руку на плече Сієнни й сказав настільки спокійно, наскільки спромігся:
— З обличчя відомого італійського поета. Його звали Данте Аліґ’єрі.
Розділ 38
Середземноморське сонце яскраво світило на палубу яхти «Мендаціум», і та ліниво гойдалася на хвилях Адріатики. Стомлений Начальник вихилив уже другу пляшку шотландського віскі й тупо витріщався з вікна свого офісу.
Новини з Флоренції були невтішними.
Може, через те, що він уже давно не куштував алкоголю, Начальник почувався навдивовижу спантеличеним і безпорадним... наче двигун його яхти зламався і вона безцільно дрейфувала разом із припливом.
Це відчуття було для Начальника чужим. У його світі існував надійний компас — протокол — і він ніколи не зраджував, завжди вказував правильний шлях. Саме протокол давав можливість приймати важкі рішення й ніколи не озиратися назад.
Саме протокол вимагав дезавуювати Ваєнту, і Начальник виконав цю вимогу без вагань. «Я розберуся з нею, коли скінчиться ця криза».
Саме протокол вимагав, щоби Начальник знав якомога менше про своїх клієнтів. Він давно дійшов висновку, що Консорціум не має морального права судити їхні вчинки.
Забезпечуй послуги.
Довіряй клієнту.
Не став запитань.
Як і директори більшості компаній, Начальник просто надавав послуги, виходячи з того, що цими послугами користуватимуться в рамках закону. Зрештою фірма «Вольво» не мусить стежити за тим, щоб матусі школярів, забираючи дітей додому, не перевищували швидкість у шкільній зоні, а тим паче фірма «Делл» не відповідальна за те, що хтось скористався її комп’ютером, щоби зламати чийсь банківський рахунок.
І тепер, коли події розгорталися з лячною швидкістю, Начальник подумки матюкав доброго знайомого, який запропонував Консорціуму цього клієнта.
— На нього не доведеться багато витрачатися, і на ньому можна легко заробити грубі гроші, — запевнив його посередник. — Цей чоловік надзвичайно талановитий, він — мірка у своїй царині, і до того ж до абсурдності багатий. Йому просто треба зникнути на рік-два. Він хоче купити собі трохи часу, щоби провести його поза межами системи, працюючи над одним важливим проектом.
Не довго думаючи, Начальник погодився. Тривала зміна місцеперебування — це завжди легкий заробіток, і Начальник довіряв інтуїції свого приятеля.
Як і очікувалося, ця робота виявилася надзвичайно легкою й прибутковою.
Такою вона й була... до минулого тижня.
А тепер унаслідок хаосу, породженого цим чоловіком, Начальник опинився в ідіотській ситуації: ходив колами навколо пляшки з віскі і чекав, коли скінчиться термін його зобов’язань перед клієнтом.
Телефон на його робочому столі задзвонив, і Начальник побачив, що то Нолтон, один із його головних координаторів; він телефонував знизу.
— Слухаю, — відповів він.
— Пане, — почав Нолтон із ноткою нервовості й тривоги в голосі. — Мені страшенно незручно турбувати вас із цього приводу, але, наскільки ви знаєте, ми маємо завдання передати завтра засобам масової інформації одне відео.
— Так, — відповів Начальник. — Його вже підготували?
— Підготували, але мені хотілося б, щоби ви самі проглянули це перед оприлюдненням.
Приголомшений несподіваною заявою, Начальник відповів не одразу.
— А це відео — воно якимось чином вказує на нас чи компрометує в той чи інший спосіб?
— Ні, пане, але його зміст є досить бентежним. Наш клієнт з’являється на екрані й заявляє, що...
— Замовкніть! — наказав Начальник, спантеличений тим, що старший координатор насмілився на кричуще порушення протоколу. — Зміст не має значення. Про що б там не йшлося, відео нашого клієнта слід передати ЗМІ в будь-якому випадку. Клієнт міг запросто оприлюднити його через Інтернет, але натомість найняв нас. Бо він нам довіряв.