— Літеру Р\ — вигукнув голос із публіки.
Ленґдон усміхнувся.
— Авжеж. Літеру Р. Ця літера Р означає «peccatum», тобто латиною «гріх». А те, що вона написана сім разів, є сим- иолом septem pecatta mortalia, відомих також, як…
— Сім смертних гріхів! — вигукнув інший голос.
— Чудово. Отже, лише здолавши всі щаблі чистилища, можна спокутувати свої гріхи. Із кожним рівнем, на який ви і-ходите, янгол стирає одну з літер Р на вашому чолі, тож коли ви доберетеся до вершини, усі сім Р на вашому лобі будуть зчищені, а ваша душа очиститься від усіх гріхів. — Ленґдон підморгнув. — Недарма це місце зветься чистилищем.
Ленґдон виринув зі своїх спогадів і побачив, що Сієнна дивиться на нього, стоячи над купелею.
— Сім Р? — спитала вона, повертаючи його до дійсності й киваючи на посмертну маску Данте. — Кажеш, це послання підказує, що нам слід робити?
Ленґдон швидко розповів їй про Дантову гору Чистилище, про літери Р, що означають сім смертних гріхів, та процедуру їх зчищення з чола грішника.
— Зрозуміло, — продовжив Ленґдон, — що Бертран Цо- (іріст як фанатичний прихильник Данте неодмінно знав про і ім літер Р та процедуру їх зчищення з лоба грішника як u і осіб наближення до раю.
Сієнна завагалася.
— Гадаєш, Бертран Цобріст намалював ці літери на масці, бо хотів, щоби ми… в буквальному сенсі стерли їх із неї? Ти це хочеш сказати?
— Наскільки я розумію, це…
Роберте, навіть якщо ми зітремо їх, то як це нам допоможе? Ми ж тоді матимемо на руках абсолютно чисту маску!
— Може, — мовив Ленґдон і обнадійливо всміхнувся. — А може, й ні. Гадаю, тут є дещо більше, ніж бачить око. — І він кивнув на маску. — Пам’ятаєш, я казав тобі, що розбіжність кольорів лиця й звороту маски спричинена нерівномірністю їх старіння?
— Так.
— Можливо, я помиляюся, — сказав професор, — але різниця в кольорі є надто різкою, щоби це можна було пояснити нерівномірним старінням, до того ж, фактура зворотного боку маски має зуби.
— Зуби?
Ленґдон продемонстрував їй, що поверхня на звороті була значно цупкішою, аніж на лицевому боці… і значно шорсткішою, як наждак. — У мистецьких колах таку шорстку фактуру називають «зуби», і художники воліють писати на поверхні із зубами, бо до неї краще пристає фарба.
— Щось я не кумекаю, куди ти хилиш.
Ленґдон усміхнувся.
— Ти знаєш, що таке гесо?
— Аякже, знаю. Художники користуються ним для ґрунтування полотен і… — Сієнна різко замовкла, вочевидь, здогадавшись, що мав на увазі Ленґдон.
— От-от, саме так, — сказав він. — Вони використовують гесо, щоби створити чисту й білу нерівну поверхню, а інколи — для того, щоби замалювати непотрібні зображення, якщо хочуть використати полотно наново.
Обличчя Сієнни світилося ентузіазмом.
— Отже, ти гадаєш, що Цобріст покрив зворотний бік маски оцим гесо?
— Тільки так можна пояснити наявність «зубів» і різку розбіжність у кольорах. Це може також пояснити, чому він хотів, щоби ми стерли ці сім Р.
Остання фраза Ленґдона остаточно спантеличила Сієнну.
— А ти понюхай, — сказав він, піднімаючи маску до її об- личчя так, як піднімає облатку священик.
Сієнна скривилася.
— А гесо що, має запах мокрої псини?
— Не всяке гесо. Звичайне гесо пахне крейдою. А мокрою нсиною пахне акрилове гесо.
— І що це означає?
— Це означає, що акрилове гесо розчинне у воді.
Сієнна схилила голову набік, і Ленґдону здалося, наче він
чує, як у її голові завертілися коліщатка. Вона повільно перевела погляд на маску, потім раптом знову на Ленґдона, і її очі розширилися.
— Ти гадаєш, що під цим гесо щось сховане?
— Так, і це багато чого пояснило б.
Сієнна негайно взялася за краї восьмикутної дерев’яної ляди й частково відсунула її так, що збоку в отворі показалася вода. Вмочивши чистий рушник у купільну воду, вона простягнула його Ленґдону.
— Це маєш зробити ти.
Ленґдон поклав маску долілиць на ліву долоню й узяв мо- крий рушник. Струснувши надлишок води, він торкався вологою тканиною внутрішнього боку Дантового чола, зволожуючи ділянку із сімома каліграфічними літерами Р. Після кількох дотиків професор знову занурив рушник у воду й продовжив. Чорне чорнило розпливалося.
— Гесо розчиняється, — збуджено сказав він. — А разом i: t ним зникає й чорнило.
Повторивши цей процес тричі, Ленґдон заговорив побожним та урочистим речитативом, який відлунив від стін баптистерію.