«Сієнна Брукс була справжнім самородком».
Вона дуже швидко схопила сутність того, чим він займався, і Начальник на власній шкурі переконався, що ця молода жінка й сама не мала схильності ділитися своїми таємницями з кожним перехожим. Сієнна працювала на нього майже два роки, заробила чималеньку купку грошей, щоб оплатити навчання, а потім ні з того ні з сього заявила, що з неї досить. Жінці хотілося врятувати світ, а в нього на роботі, як вона йому сказала, цього зробити не можна.
Начальник ніколи подумати не міг, що Сієнна Брукс вирине на поверхню майже через десять років, та ще й принесе із собою щось на кшталт подарунка — надзвичайно багатого потенційного клієнта.
То був Бертран Цобріст.
Від думки про нього волосся на голові Начальника стало сторч.
«Це Сієнна винувата. Вона була частиною плану Цобріста і його спільницею».
А поруч, за імпровізованим столом для засідань у вантажному відсіку С-130, розмова зазвучала на підвищених тонах: чиновники ВООЗ щось обговорювали по телефону й сперечалися.
— Сієнна Брукс?! — крикнув один із них у слухавку. — А ви впевнені? — Він помовчав і нахмурився. — Гаразд, дізнайтеся деталі й повідомте мені. Я буду на лінії.
Затуливши рукою слухавку, чиновник повернувся до колег.
— Схоже, Сієнна Брукс вилетіла з Італії невдовзі після нас.
Усі за столом заціпеніли.
— Як же так? — спитала одна жінка-службовець ВООЗ. — Ми ж перекрили аеропорт, мости, залізничну станцію…
— Вона вилетіла з аеродрому Нічеллі, — відказав її колега, — що на острові Лідо.
— Це неможливо, — заперечила жінка, похитавши головою. — Нічеллі — дуже маленький острівець. Звідти ніхто не вилітає. Його летовище обслуговує лише місцеві тури на гелікоптерах і…
— Якимось чином Сієнна Брукс змогла добратися до приватного літака, що стояв в ангарі на острові Нічеллі. Місцева влада й досі розслідує цей інцидент. — Він знову підніс слухавку до рота. — Так, що ви накопали? — Слухаючи останні новини, колега Сінскі похнюплювався все більше, його плечі опускалися, аж поки він не гепнувся в крісло. — Зрозуміло. Дякую. — І він поклав слухавку.
Усі присутні очікувально повитріщалися на нього.
— Літак із Сієнною вилетів до Туреччини, — сказав чоловік, стомлено потираючи очі.
— Тоді зв’яжіться з Європейським командуванням транспортної авіації! — вигукнув хтось. — Нехай змусять їх приземлити той літак!
Це неможливо, — відказав чоловік. — Бо дванадцять хвилин тому він приземлився на приватному летовищі Хезар- фен лише за п’ятнадцять миль звідси. Сієнна Брукс зникла.
Розділ 87
Дощ періщив по старовинному куполу Святої Софії. Майже тисячу років вона була найбільшою церквою у світі, і навіть тепер важко було уявити що-небудь більше за неї. Побачивши її знову, Ленґдон пригадав, що імператор Юстиніан після завершення будівництва храму ступив крок назад і гордо заявив: «Соломоне, я перевершив тебе!»
Сінскі і Брюдер із дедалі більшою рішучістю крокували до монументальної споруди, яка, здавалося, лише розросталася, поки вони до неї наближалися.
Уздовж пішохідних стежин лежали гарматні ядра, використовувані військами Мехмеда Завойовника. Тепер ці ядра стали прикрасою, яка, однак, нагадувала, що історія будівлі сповнена жорстокості й насильства, бо її неодноразово завойовували й перепрофільовували для обслуговування духовних потреб тих чи інших переможців.
Коли всі троє наблизилися до південного фасаду, Ленґдон поглянув праворуч від себе на три куполоподібні, схожі на силосні башти, прибудови, що стирчали зі споруди. То були мавзолеї султанів, один із яких, Мурад Третій, за свідченнями сучасників, став батьком понад сотні дітей.
Дзвінок мобільного телефону прорізав нічне повітря, Брюдер видобув його з кишені, поглянув на номер додзво- нювача й стисло спитав:
— Щось є? — Слухаючи звіт, він похитав головою, немов насилу вірячи в почуте. — Як таке могло статися? — Брюдер мовчки вислухав відповідь і зітхнув. — Гаразд, тримайте мене в курсі. Ми невдовзі увійдемо всередину.
— Що там таке? — настійливо спитала Сінскі.
— Дивіться навсібіч і не втрачайте пильності, — відповів Брюдер, озираючись довкола. — Схоже, ми тут не самі. — Він поглянув на Сінскі. — Сієнна Брукс добралася до Стамбула.
Ленґдон витріщився на нього, приголомшений і тим, що ь Сієнна спромоглася дістатися до Туреччини, і тим, що вона, вдало вислизнувши з Венеції, пішла на ризик бути спійманою або навіть убитою лише заради того, аби здійснити план Цобріста.