— Точно. Саме це мене хвилює. Я переконаний, що ці люди й гадки не мають про те, що хтось за ними стежив і знає про їхні справи. Коли суддя Макдовер отримає копію скарги, вона буде шокована. Першим її кроком стане дзвінок Дюбосу, а це не віщує нічого хорошого. Вона одразу оточить себе юрбою адвокатів і буде переконливо усе заперечувати. Свої активи суддя теж спробує перемістити. Дюбос запанікує і почне готуватися до атаки, можливо, навіть спробує когось залякати.
— До чого ви хилите?
— Як довго можна чекати, перш ніж сповістити суддю? Ми можемо трохи потягнути час? Мені здається вкрай важливим просунутись у цьому розслідуванні якнайдалі до того, як їй стане про нього відомо.
Лейсі та Г’юго обмінялись поглядами. Тоді Лейсі знизала плечима і відповіла:
— Ми бюрократи, тож зволікати вміємо. Однак якщо Макдовер відреагує так, як ви передбачаєте, то її адвокати почнуть прискіпуватися до дрібниць. Тож коли ми не будемо дотримуватися статуту, вони зроблять усе, щоб скаргу відхилили.
— Давайте не ризикуватимемо, ми маємо сорок п’ять днів на розслідування, — додав Г’юго.
— Цього часу може виявитися замало.
— Але це все, що ми можемо запропонувати, — сказала Лейсі.
— Давайте краще поговоримо про вашого таємничого клієнта, — нагадав Г’юго. — Звідки він дізнався про все це?
Маєрс ковтнув води і відповів із посмішкою:
— Знову ж таки, чому ви вирішили, що це чоловік?
— Добре, як тоді нам її або його називати?
— У нашому тісному ланцюжку є три пов’язані між собою ланки. Я, посередник, який контактує зі мною, та клієнт чи клієнтка. Ми з посередником називаємо його «кротом». «Кріт» — це жінка або чоловік, молодий чи старий, чорний, білий або ж коричневий, зараз це зовсім не має значення.
— «Кріт»? Не дуже оригінально, — знову скептично прокоментувала Лейсі.
— Та яка різниця? Чи ви можете запропонувати щось краще?
— Добре, нехай залишається «кротом». Звідки йому стільки відомо?
Маєрс відправив до рота половину м’якого тако і почав повільно жувати. Накотилися хвилі, й човен загойдався на них. Врешті чоловік заговорив:
— «Кріт» — це людина з найближчого оточення судді Макдовер. Її честь повністю довіряє цій людині. Як бачите, даремно. Наразі це все, що я можу вам розповісти.
Знову запала тиша, яку порушила Лейсі:
— У мене є ще одне запитання. Ти згадував, що ці люди, тобто Дюбос і його бандити, дуже розумні й мають хороших адвокатів. Звісно, Макдовер теж буде потрібен адвокат, щоб якось пояснити, звідки вона взяла усі ті гроші. До кого вона звернеться?
— Філліс Тебен. Ця жінка спеціалізується на справах, пов’язаних з майном та нерухомістю, і проживає у Мобілі.
— І що у них спільного?
— Тебен і Макдовер разом навчалися в університеті, обидві розлучилися і не мали дітей. Вони дуже близькі, можливо, навіть більше ніж друзі.
Якийсь час детективи обдумувати цю інформацію, потім Лейсі сказала:
— Давайте підсумуємо все, що нам відомо. Наша ціль — суддя Клаудія Макдовер. Вона бере хабарі у бандитів, отримує прибутки з індіанського казино та ще й відмиває гроші за допомогою дуже особливої подруги, яка працює адвокатом.
Маєрс посміхнувся і підтвердив:
— Усе правильно... Мені потрібне пиво. Не бажаєте випити?.Карліто!
На пірсі вони розійшлися. Детективи помахали на прощання й пообіцяли бути на зв’язку. Маєрс натякнув, що зникне на якийсь час. Він уже передав скаргу і знав, що невдовзі вона зчинить багато шуму. Лейсі та Г’юго було невтямки, яким чином Бонн Дюбос і Клаудія Макдовер можуть запідозрити Грега Маєрса, раніше відомого як Ремсі Мікс, та його невідомого клієнта. Це була ще одна загадка у цій історії. Одна з багатьох.
Розділ 5
Увесь наступний день детективи провели в офісі з Гейсмером, ламаючи голову над планом дій. Скарга лежала на столі, а час минав. Якщо все відбуватиметься за графіком, то невдовзі Лейсі та Г’юго поїдуть до містечка Стерлінг, щоб передати копію скарги Клаудії Макдовер. До того часу необхідно дізнатись якомога більше.
Спершу вони вирішили відвідати чоловіка, засудженого на довічне ув’язнення. Колись, іще під час навчання, Г’юго уже бував там на екскурсії. Лейсі багато чула про в’язницю у окрузі Старк, але так жодного разу і не наважилась туди поїхати. Вони вирушили в дорогу досить рано, щоб уникнути заторів навколо Таллахассі. Коли на шосе поменшало транспорту, Г’юго вже дрімав. До в’язниці потрібно було їхати дві з половиною години. Звісно, Лейсі не треба було цілу ніч колисати вередливе дитя, але й вона не виспалась. Її та Г’юго, так само як і Гейсмера, не полишало відчуття, що вони втручаються у справу, яка їх не стосується. Якщо вірити словам Грега Маєрса, то кримінальна активність у окрузі Брансвік буяє вже давно. Цією справою мали б зайнятися більш досвідчені детективи. До того ж вони лише адвокати, а не копи. Носити зброю їм не можна. Лейсі та Г’юго навчали боротися з корупцією у суддівських лавах, а не з організованою злочинністю.
Усі ці роздуми не давали Лейсі спати вночі. Тож тепер, відчувши, що її долає сон, вона відразу повернула в напрямку фаст-фуду і замовила там каву.
— Прокидайся! — потермосила дівчина свого напарника. — У нас ще година шляху, а я вже засинаю.
— Вибач, — пробурмотів Г’юго, протираючи очі.
Випивши кави, Лейсі знову взялася за кермо, а її напарник заходився переповідати все, про що дізнався від Саддел.
— Ми знаємо, що з 2000 по 2009 рік у Брансвіку було десять судових позовів, які стосувалися компанії під назвою «Нілан Тайтл» з філіалом на Багамах. Її справи вела адвокатська контора у Білоксі. Кожного разу позивач намагався з’ясувати, хто є справжнім власником «Нілан Тайтл». І щоразу добре відома нам суддя Клаудія Макдовер відмовляла в цьому. Компанія територіально розташовується на Багамах, тобто охороняється їхніми законами, а вони вміють оберігати свою власність. Усе це, звісно, лише схема, але легальна. Хай там як, а в «Нілан Тайтл», мабуть, працюють чудові адвокати, бо вони ще жодного разу не програли. Принаймні за правління судді Макдовер. Десять перемог і жодної поразки.
— В чому полягала суть позовів? — запитала Лейсі.
— Встановлення зональних тарифів, порушення умов контракту, заниження ринкової вартості нерухомості, навіть груповий позов про призупинення будівництва через погану якість роботи, який надійшов від кількох власників будинків. Також був позов від округу через неправильну оцінку майна та податки.
— Хто представляв «Нілан»?
— Той самий адвокат із Білоксі. Він спеціалізується на корпоративних справах і знає, що до чого. Якщо за «Нілан» і справді стоїть Бонн Дюбос, то це буде важко довести, як і попереджав Маєрс. Він назвав його адвокатом серед адвокатів. Гарно придумав, еге ж?
— Дуже дотепно.
Г’юго відклав нотатки.
— Знаєш, Лейсі, я не довіряю Грегу Маєрсу, — сказав він.
— Він не з тих, хто викликає довіру.
— Але досі все, що він нам повідомив, підтверджувалось. Якщо він нас використовує, то навіщо?
— Це ж питання не давало мені спати сьогодні до світанку. Ми маємо спіймати суддю з купою готівки в руках — і крапка. Коли так станеться, то «кріт» отримає свою винагороду, відповідно, Маєрс — свою. Якщо пощастить довести ще й провину Бонна Дюбоса та його хлопців — чудово, але яка з цього користь Маєрсу?
— Жодної. Хіба що Макдовер потягне з собою на дно Дюбоса.
— Він використовує нас, Г’юго. У своїй скарзі він наводить докази корупції чи цілеспрямованої крадіжки в судовій системі. Розслідування таких злочинів — це наша робота. Будь-яка людина, що звертається з подібною заявою, використовує нас, щоб домогтися справедливості. Така вже у нас робота.
— Звісно, але я відчуваю, що з цим хлопцем щось не так.
— У мене таке само передчуття, але я згодна із Гейсмером. Ми тут роздивимось, потроху рознюхаємо, що й до чого, вивідаємо якусь інформацію. Особливо мене цікавить, хто володіє тими чотирма будинками. Робімо свою роботу, але обережно. Якщо нам трапляться якісь серйозні порушення — звернемося у ФБР. Маєрс не зможе нам завадити це зробити.