Фахівці у Челсінському шпиталі BMC в Бостоні діагностували у Джека розтягнення м’яза спини, а не дискову грижу. Знудьгований понад двома місяцями бездіяльності, Джек із полегшенням погодився на скасування операції і на менш радикальне лікування, яке допоможе йому швидше піти у бій.
Від начальника в УВМР Джек отримав «найкращі» характеристики, але і він, і командування знали, що в Управлінні у нього немає майбутнього і жодної можливості підвищення через галас навколо його інтрижки з Інґою. Тому він подав документи до школи мічманів, що було необхідним для будь-якого морського офіцера, що сподівався вийти в море. Однак у Чарлстоні УВМР не змогло знайти заміни Джекові, і його документи не прийняли. На щастя, на той час існувала висока потреба в офіцерах на флоті, тому в Чикаго відкрили ще одну школу мічманів, і вже цього разу його прийняли, а переведення схвалили.
22 липня Джек поїхав з Чарлстона у Чикаго. Дорогою він знову зупинився у Вашинґтоні і знову зателефонував Інзі з питанням, чи може провести у неї ніч. У захваті від того, що нарешті піде у бій, і, можливо, побоюючись майбутнього і водночас розуміючи, що може вже не побачити Інґи, Джек міг згадати пісню з мюзиклу 1930 року «Троє — це натовп», яка зі зрозумілих причин знову стала популярною. У ній співалося: «Дай мені щось на згадку про тебе, коли ти будеш далеко».
Але щось, завдяки чому Джек хотів пам’ятати Інґу, вона все ще не давала. Вона знову відмовилася спати з ним, але таки зустрілася у Вашинґтоні й була шокована його виглядом. Як вона згодом розповідала телефоном подрузі (звісно, все записало ФБР): «Він пройшов містом і кілька хвилин тому був ще тут, а вже за мить відправився на корабельну службу. Лише тобі це відомо — його спина… він ззаду схожий на кульгаву мавпу. Він узагалі не може ходити. Нечувано, що його посилають в море»{759}.
Навіть ще нечуваніше, з огляду на його здоров’я, було рішення Джека подати документи на командира «патрульним торпедним катером» — РТ. Глибоко посаджені у воду, але все ще швидкі 24-метрові катери оспівували у книжці та у стрічці «Вони були одноразовими», в яких документально показали, як генерала МакАртура евакуювали з Філіппін. Командири РТ зазвичай походили із заможних родин, бо ж були з тих небагатьох, хто мав досвід керування швидкісними катерами. Позаяк РТ розсікали хвилі на швидкості у сорок вузлів — еквівалент 72 кілометрів на годину на суші, — а їхнім командирам доводилося керувати ними стоячи, спину Джека чекала жахлива хитавиця.
Утім, хвору спину можна вилікувати, тож Інґу більше страшив смертельний кінець. «Будь сміливим, — сказала вона Джекові. — Я не проти, щоб ти був героєм флоту. Але пригинайся, коли японські чи німецькі кулі цілитимуть у твої красиві груди чи світлу голову. Ти занадто чудовий, — я справді так вважаю, — щоби тебе привезли додому мертвим»{760}.
Інґа все точно передбачила: майже за рік Джек стане «героєм флоту» і уникне повернення додому в труні. За цей рік, як Інґа незабаром дізнається, могло статися багато подій.
Розділ 56
«Інґа-Бінґа вийшла заміж — і не за мене»
Влітку 1942 року Інґа кілька разів їздила у Нью-Йорк. Вона часто бачила Нільса Блока, але лише тому, що намагалася влаштуватись у БВІ, де той уже працював. Колишній колега з Times-Herald Дік Голландер був одним з керівників цієї агенції, і ледь не обіцяв місце Інзі. Однак він не додумався порадитися з Джоном Едґаром Гувером.
Невідомо, чому Гувер докладав таких зусиль, щоби мучити Інґу, особливо з огляду на його сумніви в її вині. Можливо, просто тому, що міг це собі дозволити. Але він напевно хотів дати Рузвельту матеріальне свідчення того, що старанно виконує його наказ від четвертого травня — «особливо стежити» за Інґою.
Дізнавшись про майбутню роботу Інґи у БВІ, Гувер написав про це секретареві Рузвельта Марвіну Макінтайру, нагадуючи, що президент в «особистій записці» попросив сповіщати його про всі справи Інґи. «Зважаючи на туманне минуле цієї жінки», Гувер повідомив Макінтайра, що президент мусить знати про цю пропозицію працювати у БВІ. Директор Бюро не зв’язувався з БВІ особисто через «дуже конфіденційний характер» справи Інґи і сказав Макінтайру: «Я подумав, що ви забажаєте зробити це по-своєму»{761}.
Звісно, Інґа не могла знати, що Гувер попросив Білий дім втрутитися і запобігти її призначенню у БВІ, хоча і невідомо, чи це переконало б її не переїжджати у Нью-Йорк. Самотня, без Джека, Вашинґтон їй вже сидів у печінках, і вона щиро прагнула допомогти у справі перемоги. Робота у БВІ допомогла б їй відчути, що вона вносить свою, хай і маленьку, лепту.