Блок, високий, елегантно вдягнений і завжди ввічливий, але він нікого в Колумбії не вразив чимось незвичним. «Нільс був дивним, дещо блідим і безбарвним», — згадував одногрупник Еверетт Бауман. Товариші по групі не могли не дізнатися про стосунки Інґи та Блока. Оскільки той постійно кружляв навколо неї, Бауман зазначав, що виглядав Блок майже як «член почту». Кілька студентів пліткували про життя Блока та Інґи разом, та інші вважали це безглуздям, бо вони виглядали надто «негармонійною парою»{82}. Крім того, Блок чимало пив, але він обожнював Інґу і був у Нью-Йорку, а не на півночі Амазонки.
Ольгу засмучувало, що Інґа і Нільс часто ходили пізно разом. Спершу вона просто хвилювалася, що той заважає доньці нормально висипатися і вчитися. «Не треба витискати лимон до останньої краплини», — казала вона{83}. Та поволі вона зрозуміла, чим вони займаються наодинці, і заявила доньці про непристойність роману з одним чоловіком, перебуваючи у шлюбі з іншим.
Ольга згадувала, що врешті-решт «втратила контроль над собою», коли застала Інґу з Нільсом під час сексу. Мати обожнювала Фейоша і вважала Блока не вартим уваги доньки. «Не розумію, чому вона дозволяє дурити себе такому нікчемі, як Нільс Блох [так вона його називала], — записала Ольга в щоденнику. — Певно, на неї находить сліпота, якщо йдеться про чоловіків»{84}.
Два тижні по тому, 30 травня 1941 року, в Ольги з Інґою сталася жахлива сварка через Блока, під час якої донька сказала матері, що вже доросла і чинитиме так, як забажає. «Інґа обзивала мене найгіршими словами, про які лише можна подумати», — згадувала вона у щоденнику. «Знадобиться дуже багато часу, щоби забути таке. Наші добрі стосунки в минулому. Я не зможу прийняти нового чоловіка, допоки вона не відкриє карти перед Полем», — розмірковувала Ольга далі. «Ось що я пожинаю, після того, як я все життя намагалася дати їй все найкраще, — написала вона. — Доволі гірка нагорода»{85}.
Безперечно, Ольга сподівалася, що Інґа побачить свої помилки, але натомість 2 червня донька заявила, що тієї ж ночі вирушає до Вашинґтона. Вона пояснила матері, що один з її улюблених професорів, Уолтер Піткін, автор надзвичайно успішних книг «Життя починається в сорок років» та «Короткий вступ до історії людської дурості», заохотив її шукати роботу в столиці. Ольга зізналася, що після раптової заяви доньки була «охоплена горем і смутком»{86}.
Рішення Інґи порушує питання про глибину її почуттів до Блока. Якби вона його кохала, то лишилася б у Нью-Йорку. Однак натомість вона вирішила, що мусить віддалитися від матері та коханця, і шукала можливості здійснити це.
Саме до професора Піткіна звернулася Інґа. Його прихильність до неї нагадувала стосунки між батьком і донькою. Іншим викладачем, з менш платонічними намірами, був фінансист з Уолл-стрит Бернард Барух, який служив радником усіх президентів з часів Вудро Вільсона.
За словами одного біографа, Барух був «улюбленим всіма євреєм». Його зображали як доказ того, що Америка і справді є країною можливостей для всіх, а дружба з ним доводила що той, з ким Барух товаришував, не був расистом{87}. На той час антисемітизм, чи нешкідливий, чи небезпечний, вважався даністю в Америці. Навіть така відома лібералка, як Елеонора Рузвельт якось після раута в Баруха сказала: «Вечірка у євреїв жахлива. Я більше ніколи в житті не хочу чути про гроші, коштовності… і хутра»{88}.
Бернард зустрів Інґу в сімдесят років; з 1938 року він був удівцем. Ще у шлюбі його знали як розпусника через гучні інтрижки з прекрасними, освіченими жінками, як-от Клер Бут Брокау. Це відбулося до її заміжжя з Генрі Люсом і до її роману із Джозефом П. Кеннеді. Любовні походеньки Баруха захоплювали Франкліна Рузвельта, особливо після новини, що той подарував Брокау яхту{89}. Схильність президента до таких світських пліток згодом торкнулася й Інґи.
Попри вік Барух «завзято фліртував наче вдвічі молодший чоловік»{90}. Зі зростом 195 сантиметрів, лев’ячою гривою густого сивого волосся привабливість Баруха навіть для значно молодших жінок була очевидною. Одна з його коханок, Гелен Лоуренсон, яка стала редактором Vanity Fair, описувала його «високим, розумним, балакучим, ввічливим, мужнім бонвіваном, тому жінки завжди прагнули, щоб їх йому представили»{91}.