Інґа розуміла, що Кейєн, який згодом впровадить новаторський спосіб лікування раку легень і грудей і стане одним із провідних лідерів національної антитютюнової кампанії, наближався «до геніальності»{839}. І до того ж Кейєн відновив у Інґи жагу до життя. Переслідування ФБР, її розлучення, втрата Джека — після всього цього Інґа була змучена і розбита. Це було схоже, ніби «навколо мене фортеця або ж що я у своїй мушлі», — згадувала Інґа{840}. Тепер Кейєн, наче судновий маляр, «відлущував стару фарбу». Інґа писала: «В оголеному кораблі є щось чудове і чисте — він готовий до нового одягу»{841}.
Як і від Джека, вона бажала дитину від Кейєна. «Думаю, ти найкраща людина, яку я зустрічала, — сказала йому Інґа. — І коли я вимовляю “найкраща”, то маю на увазі твоє ставлення до самого себе і до решти людства»{842}.
У Інґи була можливість безпосередньо порівняти Кейєна з чоловіком, якого раніше вважала найкращим з їй відомих. Коли наприкінці 1944 року Джек після невдалої операції на спині знову приїхав у Лос-Анджелес, він одразу зателефонував Інзі. Але коли він увійшов до її квартири, то побачив, що Інґа запросила Кейєна зустрітися з людиною, яку вважала майбутнім президентом.
«Ми з ним обговорювали Гарвард, футбол, шоу-бізнес і таке інше, — згадував Кейєн. — Але невдовзі стало зрозуміло, що один із нас має піти. На щастя, це був він»{843}. Однак уже незабаром Кейєн зникне, а Джек повернеться.
Розділ 62
«У жодному разі не прихильниця нацистів»
Кейєн так стимулював інтелектуальні здібності Інґи, що її світська колонка вже здавалася їй нестерпно банальною. Тепер, обідаючи із голлівудськими пліткарями, Інґа «ледь не вибльовувала свою вечерю у ресторані Romanoff просто на стіл, чуючи те, що їм здавалося важливим, — писала вона Кейєну. — Сьогодні вже немає чогось такого, на що мені начхати»{844}. Хоча вона завжди дбала про те, як заробити на життя, тепер Інґа дуже занепокоїлася, коли, як і передбачалося, Шейлі набридло сидіти в Англії, наприкінці 1944 року вона повернулася у Голлівуд і вимагала віддати їй колонку.
Ґрем погодилася з оцінкою Інґи її недоліків як світської колумністки. «Переважно від редакторів я чула, що її матеріали занадто добрі, — казала вона. — Якщо ж ви не блискуча письменниця, то не можете дозволити собі аж так всіх любити. Таке чтиво втомлює»{845}. Крім того, Ґрем вважала Інґу нещирою. «Вона така сама жорстка в реальному житті, як і я — навіть жорсткіша, але на папері вона мов мед», — зазначала Шейла{846}.
Ґрем знала, що Інґа все ще сподівалася стати актрисою кіно. Добрий друг Інґи — Уолтер Піджеон організував для неї в студії MGM кінопроби, які, на її думку, пройшли дуже вдало. Ґрем була в павільйоні MGM і наштовхнулася на Інґу, яка переглядала власні фотографії. Ґрем подивилася на кілька світлин і «не намагаючись бути грубою чи дратувати її, легковажно зауважила: “Ти схожа на молоду Глорію Дегейвен”». Акторка Дегейвен працювала за контрактом на MGM. І якраз саме у своєму дев’ятнадцятирічному віці вона була на 12 років молодша за Інґу. Що б там Ґрем не мала на увазі, — безумовно, вона замишляла щось погане, — Інґа сприйняла її сарказм за образу і відповіла: «Мені всі казали, що ти стерво, і тепер я це бачу сама»{847}.
Контракт Інґи залишався дійсним до 11 березня 1945 року, та коли Ґрем пригрозила почати писати конкурентну світську колонку для іншого об’єднання газет і журналів, то в жовтні 1944 року ПАГС повідомив Інґу, що колонку Hollywood Today повернуть Ґрем у грудні, та ще й із зарплатою у 200 доларів за тиждень, втричі вищою за ту, що отримувала Інґа. Що ж, хай вона, можливо, втратила інтерес до написання світських новин, але була достатньо амбітною, аби обставини цього звільнення її розлютили. Крім того, її обурило, що через вірність ПАГС вона кількома місяцями раніше відхилила пропозицію роботи у MGM. Після серйозної суперечки в ПАГС погодилися виплатити Інзі зарплатню за три місяці до закінчення її контракту і дозволили бути фрілансером для інших видань.
Поки Інґа сварилася з ПАГС, завершились зйомки «Крилатої перемоги», і зайняті у них військовослужбовці отримали нові накази. Кейєна відрядили до Нової Гвінеї. Він разом з Інґою відсвяткував Різдво, і вони попрощалися, так нічого і не вирішивши. Інґа обіцяла кохати Кейєна «більше, ніж всім серцем», але він усе ще був одруженим і його посилали на війну. У прощальній записці він написав їй: «Яким неповним було б моє життя без тебе — як у художника-дальтоніка, що дивиться на захід сонця»{848}. Це були слова романтика та ідеаліста, але Інґа напевно замислювалась над тим, чи війна так само змінить Кейєна, як Джека. Вона стала фаталісткою. Інґа, присвятивши чимало часу роздумам про питання віри, сказала нерелігійному Кейєну: «Я все віддаю в руки Божі. Знаю, що це тебе смішить»{849}.