Цим новим «дізнанням» ні до чого не докопалися. Інґа знову пояснила, що була професійною журналісткою, спілкувалася з відомими нацистами лише через роботу і «в жодному разі не була їхньою прихильницею». Вона повторила, що її зв’язок із Веннер-Ґреном був тільки через колишнього чоловіка Пола Фейоша, а «ділові стосунки» того зі шведом ґрунтувалися винятково на антропології і ні на чому більше. Будь-які гроші, які давав Веннер-Ґрен, були платнею Фейоша за його роботу. Всі інші стосунки із Веннер-Ґреном чи його дружиною в Інґи були «лише дружні». Але вона додала, що «завдяки цим дружнім контактам могла б дізнатися про будь-які пронацистські погляди Веннер-Ґрена»{857}. Інґа підкреслила, що не бачила Веннер-Ґрена з 1942 року, і назвала Фейоша «палким американцем», який ніколи не зробить нічого поганого Сполученим Штатам{858}.
Під час дізнання Інґа жодного разу не згадала Джека. На питання, чи вона використовувала псевдонім «Барбара Сміт», Інґа «категорично це заперечила». І це було правдою: в Чарлстоні вона підписувалась «Барбарою Уайт». Щоб ще більше знеохотити агентів до подальшого розслідування своєї справи, Інґа вважала обов’язковим повідомити, що збирається вийти за Кейєна, якого називала «членом американських збройних сил, який якраз саме перебував у театрі бойових дій»{859}.
Хоча і трохи розчарований тим, що не отримав записку Уекслера до розмови з Інґою, Гувер усе ж вважав, що агенти виконали доручення і порушили більшість питань, потрібних Уекслеру. Більше ФБР не розмовляло з Інґою, а Уекслер більше цього не просив.
На початку березня в Нью-Йорку Фейоша допитували значно довше за Інґу — два дні. Як і Інґа стосовно нього, але не так галантно, Фейош теж намагався очистити її ім’я, погодившися, що її зв’язок із Веннер-Ґреном був «виключно дружнім і не мав іншого важливого підґрунтя». Розписавшись у власному незнанні своєї дружини і причин їхнього розлучення, Фейош назвав Інґу «фривольною», а про її перебування у нацистській Німеччині сказав, що «вона абсолютно була б нездатна написати щось справді серйозне»{860}.
З Фейошем ФБР також більше не розмовляло. Веннер-Ґрена видалили з «чорного списку» і після війни не висунули жодних звинувачень. У доповідній ФБР 1960 року, яку додали до справи, зазначалося, що «справжньою причиною» занесення шведа у «чорний список» стало те, що він — якби йому не завадили — мав усі шанси стати «економічним царем Мексики», а це йшло врозріз із діловими інтересами США і їхньої національної безпеки{861}.
Після цього Інґа вже не чула про ФБР. Війна наближалася до завершення, принаймні в Європі. Упродовж наступних десяти років до її справи додали лише кілька газетних вирізок, але вже не було ані прослуховувань телефону, ані жучків у квартирах. Але це не означало, що Інґа звільнилася від минулого. Час, проведений у нацистській Німеччині, продовжував переслідувати її, і у 1945 році коштував їй ще одного можливого шлюбу — не з Кейєном, а з чоловіком, якого таємно прослуховували як майбутнього прем’єр-міністра Великобританії.
Частина X
Прем’єр-міністри і ковбої
Розділ 63
«Самотня дівчина»
Ольга сварила Інґу за марнотратство, коли та незабаром по приїзді до Америки у 1940 року придбала друкарську машинку Royal, але покупка повернула гроші сто разів. Втративши Hollywood Today, Інґа почала добре заробляти як фрілансерка.
Вона отримувала від 200 до 400 доларів за статтю від журналів на кшталт Collier’s, Liberty і Pageant за нариси про таких людей, як легендарний голлівудський шукач талантів Біллі Ґрейді, плідний художник із костюмів Уолтер Планкетт, акторка/супермодель Аніта Колбі (яку Інґа назвала «найфотогенічнішим обличчям в історії кінокамери») і найкраща голлівудська подруга Інґи, мініатюрна, руда шведська акторка Сіґне Гассо{862}.
Гассо, яку вважали «новою Гарбо», як і Інґа, була розлученою. Згодом вона стане хрещеною молодшого сина Інґи — Теренса. У нарисі про неї Інґа розмірковувала про плюси і мінуси статусу красивої, самотньої жінки в Голлівуді — «категорії», до якої вона сама належала. «У самотньої дівчини, — як це називала Інґа, — безліч переваг. Вона прокидається, коли хоче, іде, куди хоче, сама вибирає друзів, організовує вечірки, де і коли хоче. Доглядає за домом так, як хоче». З іншого боку, «вовки» постійно переслідували самотніх дівчат, які ставали поживою для світських колумністів. Про це незабаром нагадають й Інзі{863}.