Новина про те, що Інґа оприлюднила їхні заручини, «спантеличила і засмутила» Роберта Бутбі. Він одразу надіслав їй телеграму з проханням «більше жодних інтерв’ю для преси. Їх постійно перекручують і це лише зрідка приносить користь». У липні Бутбі збирався балотуватись від Консервативної партії і побоювався, що розголос про такі стрімкі заручини «може завдати мені серйозної політичної шкоди»{885}. Це була одна з п’ятьох телеграм, які він надіслав Інзі того дня.
Спершу попросивши Інґу нічого не говорити, Бутбі за кілька годин передумав, і телеграфував, благаючи зв’язатися з пресою і роз’яснити, що «на цей момент немає остаточних планів стосовно шлюбу»; вони повідомлять, чи поберуться, лише після приїзду Інґи у Англію і, можливо, її зустрічі із виборцями Бутбі у східному Абердіні. Непокоячись, що Інзі не сподобається, що нею маніпулюють, Бутбі надіслав ще одну телеграму, запевняючи її, що для них це не велика проблема і що це лише «недоліки стосунків із публічною особою»{886}.
Незворушність Бутбі тривала лише кілька годин. У Лондоні вже вийшли ранкові газети і матеріали про заручини з Інґою «абсолютно його розбили». Він передрікав, що цей випадок «майже точно коштуватиме мені виборів»{887}. По-перше, з нього глузували через те, що він заручився із жінкою, яку знав лише три дні. Daily Mirror — газета, яка потужно підтримувала лейбористів на майбутніх виборах, сміялася, що Бутбі заслаб від «аромату квітучих апельсинових дерев»{888}.
Навіть гірше — почали спливати епізоди з минулого Інґи. Загалом у цьому була винна колишня суперниця Інґи — світська пліткарка Луелла Парсонс, яка пообіцяла їй «дуже милу історійку» про заручини у своїй колонці у виданні Хьорста, але замість цього видобула на світ горезвісне фото INS від 1936 року (INS теж належало Хьорсту), де йшлося, що Гітлер призначив Інґу головним рекламним агентом нацистів у Данії. Фюрер, до слова, застрелився у своєму бункері трьома тижнями раніше. Рани від війни були ще надто свіжі, щоб вибачити очевидний зв’язок із нацистами. Бутбі в паніці знову телеграфував Інзі і сказав, що у них єдиний вихід — «усе скасувати до кінця виборів»{889}.
Інґа, приголомшена неабияким шквалом телеграм і, можливо, занадто роздратована, що її минуле знову її наздогнало і що вона знову грає пасивну роль, поки її коханець приймає всі рішення, — була змушена скоритися. Вона зв’язалася з кількома журналістами, яких вважала дружніми, і заявила, що позавчорашні заручини скасовано. «За іронією долі я розриваю заручини із містером Бутбі, бо кохаю його, — сказала Інґа. — Кохаю його надто сильно»{890}.
Хоча Інґа мала 31, вона збрехала, повідавши, що їй 27 задля виправдання, що під час інтерв’ю з Гітлером була ще наївним підлітком, і знову наголосила, що будь-які її контакти з нацистами диктувалися її професійними обов’язками журналістки. Репортерам вона сказала, що чутки нібито її призначили головним рекламним агентом нацистів у Данії — безглузді. «Ви уявляєте, як би я цього березня отримала громадянство США, якби все це було правдою?» — «гаркнула» вона (так писали в UPI). Інґа звинувачувала у цій сенсації ворогів Бутбі в британській пресі й лише могла додати: «Я не хочу, щоб ці сміховинні плітки завадили його кар’єрі»{891}.
Про себе Інґа розлютилася на Парсонс і думала подати на неї до суду, але на якій підставі? Завданням, яке переслідувало Інґу так само, як і три роки тому, було — «очистити моє ім’я. Але як цього досягти?». Інґа усвідомила, що куди б не їхала і що б не робила до цього моменту, зв’язок із Гітлером і фотографію, яка проголошувала її головним рекламним агентом нацистів у Данії, майже точно згадають, навіть в некролозі. «Питання: що ще наступного разу це минуле зруйнує в моєму житті?» — казала вона{892}.
Інґа перелічила, чого їй коштували короткі зустрічі із Гітлером. Забуваючи про те, що вона все ще розлучена протестантка, Інґа вважала, що саме спілкування з нацистами завадило їй вийти за Джека Кеннеді. Через це Джека зрештою послали за океан на війну, де «він став героєм і врятував кілька життів за рахунок власного здоров’я, яке вже ніколи не поправиться». Тепер це завадило шлюбу із Бутбі і, можливо, коштуватиме йому місця в парламенті. Вона записала, що коли Бутбі увійшов до Палати громад після того, як історія про заручини опинилася в лондонських газетах, то «його зустріли сміхом і виразами співчуття, і навіть прем’єр-міністр Черчілль — його близький друг — відцурався від нього»{893}.