Коли на початку 1952 року Джек і Джекі знову зустрілися, то вже подивились одне на одного по-іншому, цього разу через призму холодного розрахунку. Плануючи виграти перегони до Сенату, Джек потребував дружини, яка б підтримала його президентські прагнення. Джекі підходила за всіма параметрами: вона була красивою, освіченою, витонченою, небідною і необтяженою попередніми шлюбами чи скандалами. Ще одна риса в Джекі сподобалася Кеннеді: від відчув, що вона з розумінням ставитиметься до його невірності{955}.
Батько Джекі — Джон Верну «Блек Джек» Був’є III — був енергійним брокером з Уолл-стрит і донжуаном, але вона все одно його обожнювала. Як і Кік, Джекі вважала, що всі чоловіки схожі на своїх батьків. «Не думаю, що знайдеться бодай один чоловік, вірний своїй дружині», — якось сказала Джекі{956}. Джек знав, що вона пережила «велику катастрофу батька»{957}.
Був’є привчив доньку до розкішного життя, але Блек Джек ледь не збанкрутував після обвалу акцій у 1929 році. Його дружина пішла від нього, а вітчим Джекі — Г'ю Окінклосс був скупим зі своїми нерідними дітьми. Джекі, яка вважала Джека привабливим, вирішила, що потребує заможного чоловіка для забезпечення того життя, якого вона прагнула; Джек був членом однієї з найзаможніших родин у світі. «Словом, вона хотіла вийти за Джека через гроші», — сказала телевізійна кореспондентка і друг сім’ї Ненсі Дікерсон{958}.
А всі ті, хто бере шлюб лише з розрахунку, швидко розуміють: вони це заслужили. Незважаючи на попередження від друзів Джека, Джекі не була готова до такого приниження, яке вона відчувала від постійної потреби чоловіка в інших жінках і від його холодності в їхніх стосунках. Джека, який вихваляв те, як добре вони з Інґою знали одне одного, здається, не цікавила особа дружини. Коли журнал Look брав у нього інтерв’ю про Джекі, той, описуючи дружину, напружено вичавив із себе такі менш ніж відверті зізнання на кшталт «у неї чудова пам’ять і вона знає багато мов», а потім, здавшись, спитав журналіста: «Чому б замість цього не зробити матеріал про мене?»{959}
На відміну від Інґи, Джек ніколи не писав дружині листів, лише зрідка, під час сенаторської пошукової роботи, листівки. Він навіть зробив пропозицію Джекі телеграмою. Вона проводила на самоті майже всі вихідні, а коли Джек бував удома, то займався переважно роботою чи спілкувався з друзями-чоловіками. «З таким самим успіхом я могла б жити на Алясці», — стогнала Джекі{960}.
Навіть вагітність і наступний за нею викидень не стримали Джека. У 1956 році, поки він насолоджувався круїзом по Середземному морю в компанії європейських красунь (жодна з них — не фон Пост), Джекі передчасно народила маленьку дівчинку, яку назвала Арабеллою. Отримавши про це звістку, Джек не телефонував дружині цілих два дні. Лише зрозумівши, що його відсутність поруч із нею шкодить кар’єрі, він повернувся до Сполучених Штатів. Джозеф Кеннеді, який бачив у Джекі ті самі риси, що й в Кік, благав, підкупав і закидав її листами, в яких просив не розлучатись із Джеком, не руйнувати його майбутнє. Джекі здалася і сказала подрузі майже те саме, що й Інґа: «Родину Кеннеді не перемогти. Вони надто сильні»{961}.
Це була найнижча точка шлюбу Кеннеді. На щастя, він трохи потеплішав після народження Керолайн і Джона-молодшого, і ще більше, коли Джек зрозумів, що популярність Джекі як першої леді підносить його власний імідж. Але справжній поворот в їхніх стосунках стався в серпні 1963 року, коли Джекі знову передчасно народила хлопчика на ім’я Патрік, який помер через два дні. На відміну від 1956 року, цього разу Джек був люблячим і уважним. Після одужання вдячна Джекі пообіцяла, що вперше як перша леді супроводжуватиме чоловіка у важливому політичному турне. У листопаді вони разом поїдуть у Техас.
Розділ 70
«Справляти нужду не виходячи з намету»
Інґа з цікавістю стежила за політичною кар’єрою Джека. Конвенція Демократичної партії у 1960 році відбувалася у Лос-Анджелесі, і якийсь час вона планувала піти на стадіон Memorial Coliseum, подивитись, як Джек виголошує промову, погоджуючись стати єдиним кандидатом від партії на президентських перегонах, але потім подумала, що її перебування у 80-тисячному натовпі не надто підтримає Кеннеді. Вона пропустила його відому заяву про те, що Джекова майбутня адміністрація запропонує американцям програму соціального реформування «Нові рубежі», але надіслала йому привітальну телеграму. Та загубилась у лавині таких віншувань, тож Інґа не отримала відповіді.