Ще однією людиною, яка пильно стежила за злетом політичної кар’єри Джека і після його висунення кандидатом в президенти надіслала свою записку, був Джон Едґар Гувер. Коли у 1956 році Джек став потенційним кандидатом у віце-президенти від Едлая Стівенсона, Гувер зробив запит в архівах ФБР — що є на Кеннеді. Доказом того, як мало значення директор надавав Джекові під час його служби офіцером BMC, є те, що коли Гуверу доповіли про об’ємну справу Інґи, він нібито відповів: «Ви переплутали. Ви говорите про старшого брата Джона Ф. Кеннеді»{962}.
Гувер так мало думав про Джека, що, як видно, не помітив, коли той, уже обраний до Конгресу, постійно намагався видобути свою справу з ФБР (яка, власне, була справою на Інґу). Джек знав, що в Бюро є дані про його роман із данкою, про це розповів йому батько. Він не особливо був у курсі, що саме там зберігалося, і немає явних підтверджень його підозрам, що Гувер має записи його сексу з Інґою.
Існували ці плівки чи ні, але зі зрозумілих причин Джек не хотів, щоб суспільство дізналося, що в нього була інтрижка з підозрюваною в шпіонажі. Це свідчило б про надзвичайно низький рівень суджень молодого політика, який з усіх сил намагався вибудувати собі імідж не по роках мудрого державного діяча. Крім того, якби сплив зв’язок Інґи з Гітлером та іншими нацистськими очільниками, то потягнув би за собою нову хвилю неприємних історій стосовно поглядів його батька на Німеччину у 1930-х роках. Навряд чи це зі свого боку підняло б галас навколо розпусної поведінки Джека — тогочасна преса вважала цю тему забороненою.
Врешті, і це не треба недооцінювати, Джек вважав свої стосунки з Інґою глибоко особистими. Їй він показав свою вразливість, яку зазвичай від усіх приховував. Зважаючи на те, що Джек був тим ще ексгібіціоністом і вважав свою чоловічу силу політичним капіталом, то якби люди дізналися про його несамовитий секс, це взагалі б його не засмутило, але він поділився з Інґою своїми страхами та непевністю, про які не хотів би, щоб знав хтось ще.
Один з помічників Джека в Конгресі — Ленґдон Марвін-молодший стверджував, що Кеннеді кілька разів намагався забрати свою справу з ФБР. Він також говорив, що Джек вважав, що секс-плівки у Гувера є. Коли він обрався до Конгресу, то «однією з його нав’язливих думок були плівки Інґи-Бінґи, — казав Марвін. — Він хотів видобути їх із нетрів ФБР. Я порадив цього не робити, бо вони б їх ніколи не віддали». Попри те, що Марвін буцімто попереджав: «Я казав йому не бути дурнем»{963}, після першої відмови Бюро Джек, уже будучи сенатором, зробив ще одну спробу. Він так нічого і не отримав, але коли стало ясно, що Джек може стати президентом, Гувер недвозначно дав зрозуміти, що справа в нього.
13 липня 1960 року, у день, коли Джека висунули кандидатом у президенти, і коли Інґа привітала його телеграмою, Гувер наказав помічникам підготувати все, що Бюро має на Кеннеді. Наприкінці дня він отримав доповідну на дев’яти аркушах, в якій зазначалося, що загалом родина Кеннеді мала з ФБР дружні стосунки: свою роль зіграли постійні лестощі Джозефа Кеннеді, а також те, що Джек був палким антикомуністом. У доповідній також писалося, що Кеннеді звинувачували у підтасовці результатів голосування виборів делегатів під час праймері; а далі, під грифом «Різне», перед інформацією, що Джека бачили на вечірках з повіями у товаристві Френка Сінатри, йшла примітка, що він «також мав позашлюбні статеві контакти з дружиною іншого в часи Другої світової війни». Наступного дня Гувер наказав перенести справу Інґи в його особистий кабінет, щоб надалі мати до неї безпосередній доступ{964}.
Незабаром після цього Гувер зустрівся з братом Джека і головою його передвиборної кампанії — Робертом Ф. Кеннеді, і повідомив, що хоча ФБР чуло доволі багато пліток про Джека, зокрема про його стосунки з Інґою, та Бюро запевняє родину Кеннеді: хай який компромат був би у його архівах — усе буде надійно збережено особисто Гувером. Після цієї розмови директор ще неодноразово повторював те саме впродовж років президентства Кеннеді.
«Думаю, він приблизно кожного місяця відправляв свого підлеглого повідомити про когось відомого мені, чи про члена моєї родини чи про закиди стосовно особисто мене, — згодом згадував Роберт Кеннеді. — Гувер усе це робив для того — правильно це чи ні, — щоб дати ясно зрозуміти: над усім стоїть він і всі дані приходять безпосередньо до нього»{965}.