Гувер не погрожував. Нічого не вимагав. Йому і не треба було. «Якби він напряму шантажував будь-якого з президентів, той, я впевнений, викинув би його з крісла», — якось пояснював відомий колумніст Джек Андерсон. Гувер радше використовував «дружній підхід». Журналіст сказав, що Гувер, удаючи, що захищає президента, говорив би щось на кшталт: «Є певна інформація, яка може дійти і до ваших ворогів, пане президенте… І хочемо, щоб ви знали, що ми робимо все можливе, щоби запобігти витоку цієї інформації»{966}.
Джек зрозумів це «дружнє» послання, і це викликало розчарування та подив його друзів і прихильників. Наступного дня після перемоги над Річардом Ніксоном, він покликав друзів на вечерю у селище Гайанніс-Порт і спитав у них, які його перші кроки мусять бути на посту президента. Першою ж ідеєю цієї «жвавої» дискусії було звільнення Гувера. Джек, «слухаючи з явним зацікавленням, жартував над друзями», згадував один з гостей, історик і помічник Кеннеді Артур Шлезінґер-молодший{967}.
Шлезінґер згадував, що, не свідомі існування Гуверової справи на Джека з Інґою і впевнені, ніби президент поділяє їхню антипатію до директора Бюро, ті, хто пропонував його усунення, були «трохи роздратовані», коли наступного ж дня Кеннеді оголосив про перепризначення Гувера головою ФБР ще на чотири роки{968}. Ще обуренішим видавався приятель Джека — Бенджамін Бредлі, який, у той час усе ще очолював столичне бюро тижневика Newsweek, чув дзвінок Кеннеді до директора і як той «запевняв Джона Едґара Гувера, що дуже його потребує і розраховує на нього впродовж усього свого президентства. Я подумав: це вже трохи занадто»{969}.
Звісно, Бредлі знав про походеньки Джека, зокрема про інтрижку з його братовою Мері Пінчот Мейєр, але не відав про те, як багато було інформації в Гувера і як вона поповнюватиметься впродовж всього президентства Кеннеді доповідями про його постійні сексуальні ескапади, включно з дуже небезпечними зв’язками. Якби про них дізналися тоді, це коштувало б Кеннеді крісла в Білому домі.
Дозволяючи Гуверові «перебувати в наметі і справляти нужду назовні, аніж ззовні на намет», як казав про шефа Бюро президент Ліндон Джонсон, Джек вважав, що може приховати всі ці історії, хоча й ніколи не сумнівався у готовності Гувера використати їх на свою користь{970}. Тож коли Гувер пред’явив президенту Джеку претензії про його украй ризиковані інтрижки — одну із Джудіт Кемпбелл Екснер, коханкою ще двох босів мафії, а другу з Еллен Рометш, підозрюваною у шпигунстві на користь Східної Німеччини, — Кеннеді одразу ж припинив з ними зв’язки.
Страх перед Гувером і його файлами також пояснює призначення головним прокурором молодшого брата Джека — Роберта. Традиційно вважається, що Джозеф Кеннеді натиснув на норовливого Джека, щоб той призначив Боббі на знак подяки за його допомогу під час передвиборчої кампанії. Але знаючи про погрози Гувера оприлюднити роман з Інґою та іншими, також можливо, що Джек вважав Боббі на посаді голови Департаменту юстиції додатковою гарантією того, що історія з Інґою (та інші його розваги) ніколи не вийдуть на світло — принаймні, поки він живий.
Розділ 71
Вона плакала годинами
Коли 1959 року Джек їздив країною, готуючись до президентських перегонів, Інґа мандрувала Європою. Вона не тільки знову зустрілась із двома своїми колишніми коханцями, але, з притаманною їй любов’ю до пригод, розробила божевільний план — взяти інтерв’ю у радянського вождя Нікіти Хрущова.
У 1958 році у МакКоя на телебаченні справи йшли добре. Він виграв кілька тисяч доларів у вікторині «Змагання на 64 000 доларів» (продовження гри «Питання на 64 000 доларів»), правильно відповівши на питання про фольклор Заходу. Крім того, його хвалили у телевізійному шоу «Це твоє життя», подарували кілька авіаквитків до Європи.
МакКой вважав себе зобов’язаним дотримуватися робочого розкладу в цирку Carson and Barnes, тож наступного року він вмовив Інґу і 11-літнього сина Рона скористатися квитками і поїхати до Європи. Молодший десятирічний Террі волів лишитися з батьком і мандрувати влітку з цирком.
Після 1940 року, відколи перебралася в Америку, Інґа вперше поїхала за океан, тож вони з Роном спершу вирушили у Копенгаген — навідати родину і давніх друзів. Через спільних знайомих перший чоловік Інґи Камаль Абдель Набі довідався, що вона на континенті і попросив про зустріч у Парижі. Набі служив єгипетським послом у Франції під час президентства Ґамаля Абделя Нассера (з вересня 1955-го до 1958 року), коли Єгипет і Сирія спільно створили недовговічну Об’єднану Арабську Республіку. Набі грав провідну дипломатичну роль на світовому рівні під час Суецької кризи 1956 року. Тепер же він став успішним бізнесменом.