Фейош був сповнений рішучості знайти найвідгодованішу куріпку серед ментавайців, яка б стала зіркою його фільму. Він хотів, щоб тубільці в його документальних стрічках були природними. Фейош усвідомлював, що місцева красуня, яка поводитиметься природно, надто з огляду на те, що жінки ментавайки з одягу носили лише спідниці, має більше шансів полонити європейську і американську публіку, ніж не така приваблива місцева жінка (або чоловік), що поводитиметься природно.
Коли Фейош сказав старійшинам, що йому потрібна особлива жінка для фільму, його спитали: «Тобто ти хочеш жінку, яка вміє добре готувати і виносити багато дітей?» Ні, відповів Фейош, йому потрібна дівчина — «насолода очей». «Тобто, — сказав вождь, — дівчину, яку жадають всі чоловіки в селі Кампонґ?» «Це вже ближче», — погодився Фейош{437}.
Вибрали 16-річну Нґенакан, за словами Інґи, неймовірну красуню й уособлення екзотичної (і еротичної) вроди Південних морів:
Вона з’явилася у своїй кольоровій банановій спідниці, що ледь сягала колін. Її юні, маленькі тугі груди здіймалися в тропічне небо, а чорне волосся спадало просто на плечі. Очі були великі і виразні, губи — темно-червоні і спраглі. Трохи вигнутий ніс, вуха маленькі і приємні. Бордові троянди прикрашали її зачіску і повні руки.{438}
Однак невинність легко зіпсувати. Щойно Нґенакан зрозуміла своє важливе значення для Фейоша — а це сталося дуже швидко, — як у неї з’явилися манери кінозірки із «більшою кількістю забаганок, вимог і капризів, ніж у будь-якої голлівудської улюблениці», — писала Інґа{439}.
Як згадувала Інґа, вони зрозуміли, що створили кінодіву, коли її 17-річний чоловік почав жалітися: відколи почалися зйомки, дружина відмовилася готувати чи прибирати в хижі. «Думаю, що вона мене вже і не любить, — сказав він. — Вона відмовляється ділити зі мною підстилку, бо каже, що постійна робота на сонці її виснажує, і хоче, щоб її лишили у спокої». Щоби з цієї причини чоловік або старійшини не забрали Нґенакан зі зйомок, Фейош сказав їй, що не можна ігнорувати подружні обов’язки. «Вона обіцяла виправитись, — сказала Інґа. — Але марно». Принаймні доки фільмування не скінчилося і вони з Фейошем не поїхали{440}.
Однак Інґа підкреслювала, що у Нґенакан були і чудові риси характеру. Вона привезла в джунглі (!) флакон її улюблених парфумів Chanel № 5, і Нґенакан зачарував цей аромат. Помітивши її нестримну усмішку після першого вдихання запаху, Інґа наполягла, щоби дівчина залишила флакон собі як подарунок. Згодом Інґа побачила, що коли під час зйомок Нґенакан буркотіла чи була у поганому настрої, то діставала парфуми і «вдихала їх дуже повільно. Потім усміхалася і одразу веселішала»{441}.
Коли все скінчилося і Інґа ступила на борт корабля, Нґенакан подарувала їй нову бананову спідницю. «У куточках очей у мене з’явилися сльози», — сказала вона, особливо від того, що Нґенакан сприснула її подарунок своїм щойно набутим найбільшим скарбом — Chanel № 5{442}.
Ще сумніше прощання було в Інґи з Пейпептеоманом. Вони дуже подружилися з хлопчиком. «Він сидів біля мене годинами, — писала вона в есе вже у Колумбійському університеті, — просто чекаючи на черговий дарунок, а я осипала його всім, що, на мою думку, могло потішити чудового хлопчину»{443}.
Пейпептеоман називав Інґу «коханою», вважаючи, що це її справжнє ім’я, бо так до неї звертався Фейош, але вони не могли нормально розмовляти за винятком кількох жестів. Іноді вона замислювалася, чи справді Пейпептеоман її любить, бо коли він приносив їй мушлі в обмін на шоколадки, то не виказував фізичного потягу. Це засмучувало Інґу, яка хотіла притулитися до хлопчика.
І цього не було до дня від’їзду Інґи і Фейоша. Коли прийшов корабель відвести Інґу разом із Фейошем та групою назад до Паданґа, а потім до Батавії, Пейпептеоман зрозумів, що вона їде назавжди, тому кинувся їй на шию і не хотів відпускати, навіть коли батько намагався його забрати. «Він з усіх сил виснув на мені, — казала Інґа, — і зі слізьми, що котилися його маленьким брунатним личком, мурмотів “кохана”»{444}.
Розділ 34
«Відтепер ти будеш зі мною»
Попри відвагу, продемонстровану на Сіпорі та Ніасі, і місце радистки експедиції, Фейош наполіг на тому, щоб Інґа залишилася відпочити в Гонконзі, поки він ловитиме на острові Комодо варанів для зоопарків Копенгагена і Стокгольма.