Выбрать главу

У своїй нотатці від 17 січня Джон Уайт написав, що Інґу і Джека дуже засмучувала їхня майбутня розлука і вони намагалися використати максимум часу до від’їзду Кеннеді. Як старанно занотували в ФБР, Джек провів ночі 16, 17, і 18 січня в Інґи, а вона того самого дня була з ним на месі. По обіді вони з Кік допомогли Джекові зібрати речі, і 19 січня він полетів до Палм-Біч.

Джека не було лише кілька годин, а Інґа вже написала йому. «Сонце світить, басейн манить, а твоя родина вже тебе псує? — питала вона. — Сподіваюсь, мій рідний Джеку, що ти добре бавишся. Ти мусиш. Чому? Точно не знаю, але ти здаєшся мені одним з дуже не багатьох, народжених для світу сонця і щастя»{577}.

Тоді вона написала про його і свою матір. Їй сподобалося, що в останньому листі Ольга прокоментувала скандал так: «“Яка прикра ця колонка У. У.”. Це все, що вона написала. Мені подобаються жінки із почуттям самоконтролю». Потім вона повідомила Джекові, що набралася сміливості і надіслала його матері телеграму. «Я написала, що ти дуже хочеш з нею побачитися»{578}, — сказала Інґа.

Роуз Кеннеді не відповіла на телеграму і не визнавала зв’язок Джека з Інґою. Одне діло, що її хлопці спали із доступними дівчатами, але зовсім інше — серйозні стосунки із заміжньою жінкою, яка збиралася розлучитися, і шлюб з якою втягнув би в скандал всю родину. Для Роуз Кеннеді це було занадто. Тож вона трималася осторонь від Інґи, яку, певно, вважала не вартою уваги повією. Це означало, що Роуз так і не познайомилася з коханкою Джека, яка заявляла, що він точно любив свою матір. «Я щаслива, що ти так її любиш, і розумію, чому вона в захваті від тебе»{579}, — писала Інґа.

Знов-таки, можливо, Джек ніколи не зізнавався їй у любові до матері, тож Інґа написала це просто, припустивши, що його родина читає його листи, і сподівалася справити гарне враження, якщо вони таки пхали носа в його справи, бо долучила ще й похвали не лише Кік, а й татові Джо. Вона додала, що нарешті читає «Чому Англія спала», і пообіцяла пристати на його пораду глибше вивчати американську історію. «Хоча тут і не все добре, але я люблю Америку дедалі більше»{580}, — запевняла вона. Здається, вона збиралася довести Джекові та всій родині Кеннеді, що вона достойна бути його дружиною і частиною їхнього клану. Але рішення прогнати її вже було прийнято.

Розділ 44

«Розуміти, що рухає Інґою»

Про близькість Джека з Інґою свідчить те, що вже першого дня його відсутності, 20 січня, вона була неймовірно і незвично сумна. Від’їзд Джека і страх Інґи перед тиском, що вже тоді чинила його родина, намагаючись покласти край їхньому роману, забрав у неї всі сили, тож Інґа не надто цікавилася своїми буденними справами. Подивившись на останній випуск Times-Herald, вона знову написала Джеку, зізнавшись, що тепер її робота здається їй нестерпно тривіальною. Вона сказала, що подумала: «“Інґо, ти мусиш зробити щось інше, щось творче, бо якщо ти помреш, ніхто і не помітить”. Що за думка… Смішно, чи не так, молодий Кеннеді?»{581}

Інґа почувалася дуже сентиментальною. Саме в цьому листі вона написала про своїх батьків і дитинство, зазначила, коли вперше її назвали красивою («мені було чотири»); коли вперше інша дівчинка назвала її некрасивою («але єдиною втіхою стало те, що вона зізналася, що їй подобається моє біляве волосся»); і розповіла про випадок, коли Ольга сильно захворіла, а вона подумала, що мама може померти. «Тоді я вперше відчула, як розпадається мій світ»{582}.

Тепер з думками, що вона може незабаром втратити Джека, Інґа знову бачила, як її світ руйнується. Вона уявила, як тато Кеннеді переконує Джека покінчити з цим романом. Як вона бажала б зараз бути в Палм-Біч, поруч із Джеком біля басейну, бо знала, що її правильна усмішка чи ніжний дотик легко розіб’ють всі доводи його батька. Замість цього їй доводилося покладатися лише на слова у свій захист, сподіваючись, що, викликавши в пам’яті їхні побачення, вони дадуть Джекові імунітет від батькових аргументів. Вона згадувала, як вперше побачила Джека — на думку усіх, «видатного хлопця, який весь час сміявся» на коктейльній вечірці у Вашинґтоні, а далі були «десятки вечер із одним і тим самим меню — суп, стейк [sic], пюре, зелений горошок, моркву і морозиво»{583}.