Джек нашорошив вуха. Що, спитав він, вона почула? Інґу накрили біль та лють і вона сказала, що Фейош «повідав мені чимало історій про тебе, і жодна не була приємною. Йому відоме кожне слово, сказане тобою про мене батьку. У них я виглядала наче (оператор ФБР не наважився написати слово гівно)… Мене це дуже потішило»{615}.
Звісно, Інґу зовсім це не тішило, і навіть у розшифровці ФБР ми відчуваємо, як клубок підкочується до горла Джека, коли він питає: «Що він мав на увазі під “кожним словом, яке я сказав про тебе батьку”?» Інґа дала непряму відповідь. Зі слів Фейоша, він знає когось, хто є близьким родині Кеннеді (хоча майже безсумнівно — він отримав інформацію безпосередньо від Джо-старшого). Можливо, Джек не знав, що Фейош і його батько співпрацюють, але його цікавило не те, як він дізнався, а що саме він дізнався.
Інґа розповіла: «Він сказав: “Джек Кеннеді повів плечима і зізнався — я не мрію одружитись з нею; взагалі, мені вона байдужа. Вона просто щось, що я підібрав на дорозі”». Після цього Інґа погано удавала, що щойно озвучене нею не розриває їй серця і взагалі не турбує: «Це дуже кумедно, милий. Скажи мені, коли у тебе звільнення?»{616}
Але цього разу вже Джек був неготовий змінювати тему. Йому хотілося знати, що ще вона почула, і не лише про те, як її це розлютило і що вона могла з цим зробити, а яким розгніваним був Фейош і що він міг зробити. «Мене ще не відпускають, — сказав він. — Що ще оповідав твій чоловік?»{617}
Попри болючу рану, завдану її серцю і гордості, Інґа не накинулася на Джека, а заспокоїла його. «А що? Він сказав, що я можу робити що хочу. Сказав, що йому боляче бачити те, як я поводжуся… але клянуся, він не загрожує нам і тобі не слід його боятися. Він не збирається подавати на тебе до суду, хоча й знає, чого міг би досягти таким позовом»{618}.
Джек, за словами Фейоша, ніколи не спростовував сказаного ним про Інґу. Він також не вибачився за біль, завданий жінці, яку він не підібрав на дорозі, а з якою колись обговорював шлюб. Замість цього Джек думав лише про себе і висловив полегшення, що його пощадили і не вплутали у брудний скандал, пов’язаний із розлученням. «Колись він стане чималою шишкою, якщо не позиватиметься проти мене, — зауважив Джек, додаючи, ніби запізнілу думку. — Я не хотів розгнівати тебе»{619}.
Інґа запевнила, що «не гнівається», і спитала, чи Джек хоче, щоб вона приїхала найближчих вихідних до Чарлстона, на що той відповів: «Хотів би». Інґа сказала, що подумає і зголоситься{620}.
З самої лише письмової розшифровки важко розрізнити нотки в голосі Інґи та Джека, тож лишається неясним, чому вона поводилася з ним аж так обачно попри біль і приниження, які могла відчувати. Біограф Кеннеді Найджел Гамільтон пояснив розмову «майстерною грою Інґи з молодим військовим офіцером. Вона вже зрозуміла, яким дволиким він міг бути в розмовах з іншими, — і він цього теж не заперечував, — а можливо, вона просто цього не зауважила. Можливо»{621}.
Є й інші варіанти. За словами Інґи, телефонна розмова була «незручним» способом спілкування. Вона хотіла б фізично бути поруч із Джеком під час такої важливої розмови про його плани, коли її погляд і доторк міг дати їй значну перевагу у вирішенні будь-якого питання на свою користь. Крім того, існує велика ймовірність того, що Інґа за крок до розлучення, яке лишить її саму в усьому світі, так відчайдушно хотіла втримати Джека, що воліла не помічати цієї зради замість того, щоб сваритися і втратити його назавжди.
Тиждень тому Інґа вже визнала, що є у слабшій позиції порівняно із батьком Джека, і знала, що попри свої поривання до незалежності від батьків і родини Джек все ще не був достатньо сильним, щоб повністю порвати з ними. З усіх Кеннеді лише Кік набралася для цього достатньо хоробрості.
Плани родини Кеннеді щодо своїх членів могли здаватись удавкою, але з іншого боку, в цих очікуваннях містилося і щось дивно бунтівне.
Якось Артур Крок вже намагався пояснити вплив Джозефа Кеннеді на своїх дітей. Безперечно, він був владною особистістю і, з огляду на нервову відстороненість Роуз Кеннеді, єдиним із батьків давав дітям потрібні їм любов та опіку. Але Крок безапеляційно стверджував, що маніакальне бажання дітей Кеннеді догодити батькові, хай як сильно він втручався в їхні життя, пояснювалося його величезними статками, що гарантували їм свободу, недосяжну безлічі людей. «Ці хлопці народилися для багатства завдяки батькові, — зазначав Крок. — Вони знали, що завдячують йому своєю фінансовою незалежністю. Вони були вдячні за те, що його гроші давали їм змогу розважатися і робити кар’єру, яку вони спільно обрали»{622}.