Рома Нечай із сім’єю так і залишився на хуторі поблизу Карасівки, Яна мріє створити на хуторі екопоселення, Рома вже почав будувати вольєри для майбутнього розплідника. Вони потоваришували з молодим подружжям із Донецька, яке придбало обійстя Павла Перегуди.
Оверків син Іван «наварив» на продажу обійстя Перегуди дві тисячі доларів, які поклав у свою кишеню, продав монітор, камери спостереження, колючий дріт і зміг таки зібрати чотири тисячі доларів, аби виправдатися перед дружиною. Та його чоловіча сила вже так і не повернулася, тому він заплющує очі на часті поїздки дружини до райцентру, після яких вона повертається вкрай веселою і незрозуміло щасливою.
Галя Шовкопляс у Карасівці доглядає стару матір покійного чоловіка. Вона стала прикладатися до чарки і часто годинами бездумно сидить в альтанці під виноградом.
Тася Ягольник живе в столиці зі своєю дівчиною Уляною. Вони систематично відвідують сеанси психотерапії, планують емігрувати в Європу, настирно вивчають англійську, тож пані Ягольник і досі не може знайти часу, аби виконати останнє прохання Павла Перегуди і зайнятися пошуками матері Валерія Перегуди.
Валєра Перегуда продовжує службу у війську, готується до вступу в Харківський національний університет Повітряних Сил імені Кожедуба. У його особистій справі з’явився рядок: сирота.
Наталя Іванівна Костомарова разом із кудлатим псом і досі живуть в Альонки, яка знайшла роботу в хімчистці, та її заробітку ледве вистачає на життя, тож Альонка продала дорогий інвалідний візок. Благодійники більше не нагадують про себе матері загиблого воїна Толі Овчаренка. Долею Наталі Іванівни Костомарової теж більше ніхто не цікавився.
Всеукраїнська громадська організація «Кресало» померла. Його директори пані Півник і пан Сікорський живі, здорові і активно продовжують свою безцінну діяльність у дружніх громадських організаціях.
Діна часто допомагає волонтерам у квартирі Валентини на Нивках, де і досі сушать борщові набори для фронту.
Що сказати? Привіт, Сократе.