— Як казав Ленін: контроль — це найвища форма довіри, чи не так?
— Нічого не змінюється з роками.
— Нічого не змінювалося століттями, коханий, — підсумував Кшисєк. — А в нашого приятеля, святої пам'яті офіцера Служби безпеки, є щонайменше ще дві такі опудала голів. Одна в коридорі, інша на кухні.
Вони розібрали обидва трофеї, і виявилося, що Кшисєк мав рацію; Квасек обставив камерами майже весь будинок.
— І немає жодної опції, щоб однієї не було зовні, — сказав Генрі.
— Ймовірно, мале гівно сховане в якомусь ластівчиному гнізді, — відповів Кшисєк. — Думаю, єдиний спосіб — це знайти правильні кадри; тоді ми матимемо краще уявлення про те, де знаходиться камера.
Вони повернулися до спальні і обшукали комод. Генрі продемонстрував свій досвід, не лише відкривши шухляди, а й повністю вийнявши їх, і, як виявилося, це був вірний хід. До дна однієї з них був приклеєний великий пухирчастий конверт, а всередині вони знайшли чотири менші конверти, кожен з яких містив кілька карт пам'яті. Кшисєк побіг до машини, щоб взяти ноутбук, щоб швидше переглянути їхній вміст. Генрі ж вирішив зайнятися комп'ютером, який знайшов у будинку.
На щастя, картки були відсортовані. Кожен з менших конвертів був позначений окремим номером. Номер один відповідав вітальні, номер два - кухні, номер три - коридору, а номер чотири містив картки із записами ззовні будинку. Камера, мабуть, була розташована прямо над дверима.
— Маємо постріл! — захоплено вигукнув Кшисєк.
— Маємо, — підтвердив Генрі з посмішкою.
***
Казимір Барщик сидів у кріслі у своїй безпечній квартирі, зважуючи всі доступні варіанти. Його мозок працював на всю котушку, думки вирували, як кольори в кубику Рубіка, повільно формуючи цілісні стінки.
Чи була ідея співпраці гарною? Чи мав запланований напад на Інквізитора шанс на успіх? Чи краще було довіряти своїй інтуїції чи ідеям прокурора Орловського? Останній попросив його відкласти всю операцію, доки вони не прослідкують за слідами, які нібито залишив Інквізитор. Він щиро сумнівався в ефективності цих дій; ця людина не робила помилок, не залишала слідів.
А може, все ж таки?
Зрештою, в його піймання була залучена потужна машина, можливо, трохи повільна, скута бюрократичними процедурами, часом корумпована, але потужна.
Був майже полудень; він мав дати їм цілий день, але з раннього ранку таємно радів, що прокурор зупинив його. Був час спокійно поміркувати, все обміркувати, і він також міг відмовитися від ідеї, не втрачаючи своєї гідності.
Йому могли дати ще один день, але він мав зателефонувати зараз. Журналіст набрав номер.
— Орловський! — привітало його ім'я, вимовлене з майже військовим тоном.
— Барщик! — відповів він не менш войовничо, посміхаючись сам собі.
— Доброго дня, пане! — прокурор здавався щиро задоволеним. — Чим можу допомогти?
— Це я можу допомогти, — відповів той.
— Усі руки на палубу, як кажуть американці. Перетворююсь на слух.
— Він написав мені.
У лінії запала тиша.
— Що він написав? — серйозно запитав Орловський.
— Він знову вб'є сьогодні ввечері.
— Пан впевнений?
— Думаєте, що я якийсь жартівник, який хоче скасувати контрольну з математики і телефонує, щоб повідомити, що в школі підклали бомбу?
— Пане Казимір, я думаю, вчорашня зустріч довела, що я ставлюся до вас надзвичайно серйозно.
— То чому сумніви?
— У нас є кілька джерел інформації, і я не заперечую, що ця новина стала для мене дещо несподіванкою, хоча й не повинна була.
— Отже, у вас проблема з інформаторами, я гадаю. Тому що моя інформація достовірна та перевірена. Прямо з джерела.
— Можливо, це контрольна проба? — несміливо припустив прокурор.
— Контрольна проба?
— Ну так. Після нещодавніх подій Інквізитор підозрює, що хтось повідомляє поліцію, тому він перевіряє всіх по черзі. Він лише надав вам інформацію про інше місце вбивства, і якщо ми вживемо заходів, він знатиме, звідки взялася ця інформація.
— Розумно. Але чи маємо ми такий комфорт, щоб применшувати значення такої інформації?
— Абсолютно ні, — відповів Орловський. — Ми повинні діяти.
— Перш ніж ви кинете всі свої сили на Східний фронт, я б порадив перевірити інші джерела.
— Я зроблю це. А ви можете мені сказати, що планує наш Інквізитор?
— Звичайно. Вже надсилаю вам повідомлення від нього в оригінальному вигляді.
— Дякую.
— Ви ближче?
— Ближче до чого?
— Його піймання, пан згадував про це вчора.
— Щойно ми зробили наступний крок. Насправді, враховуючи останні двадцять чотири години, це кілька кроків. На жаль, це не спринт, а радше некваплива, рівна прогулянка. Однак для нас, у нашій нинішній ситуації, це точно більше, ніж ми могли сподіватися.