— Дивовижно! – ентузіазм Добрави здавався зовсім щирим.
— Чесне слово, я йду на пенсію через кілька років і напишу книгу з такими цікавинками, – засміявся Єндриха.
— Як тільки ми спіймаємо цього покидька, – Орловський обережно витер рот серветкою, – я і сам напишу розділ чи два. Крім того, як тільки нас коронують за успіх, кожен повинен буде написати свій власний розділ. Ми візьмемо псевдоніми, щоб наша слава нас не приголомшила. Думаю, зможемо зустрічатися раз на рік групою та святкувати. Звичайно, я не збираюся економити, але мені подобається уявляти той момент, коли все закінчиться, щоб нагородити себе. Це ніколи не приносить мені невдачі.
Тихий шепіт схвалення змішувався з брязкотом тарілок та столових приборів, які ставили на стіл. На столі не було спиртного, і, що цікаво, Генрі першим замовив його, коли зайшов до бару. Після такого довгого марафону випивки він постійно скаржився на необхідність зосередитися та концентруватися на розслідуванні. Кшисєк відчував, що приятель змінився після візиту до Журека, але все одно не розповів ні слова про те, що саме сталося.
— То що, наступного року о цій самій порі в барі "Аспірант"? — спитав Марек. — Оскільки Інквізитор працює так швидко, все закінчиться щонайбільше за два тижні. Або ми його спіймаємо до того часу, або він виконає свою химерну місію і знову зникне.
— Наступного року о цій самій порі», — твердо кинув Генрі. — На цей раз сукину сину не вдасться. Якби ворожій Альберт жив і розклав для них карти таро, ті б, скоріше за все, відкрили похмуре майбутнє. Їм не буде дано святкувати перемогу або споминати про поразки в тому ж самому колі.
***
Вероніка гадки не мала, нащо вона їхала до Замосця. Інквізитор повідомив їй, що цього разу він діятиме там, і це все. Він нічого не наказав їй робити; вона лише отримала короткий SMS, схожий на ті повідомлення, що надсилали перед розправою з ворожбитом на антені Польського Телебачення. Чекала вона не довго. Отримавши повідомлення, через п'ятнадцять хвилин вона вже була готовою і в машині. Оскільки її шукали, у неї було все готово для швидкої втечі. Валіза з найнеобхіднішим, щоб прожити три дні, сумка з документами та гроші на чорний день, якщо її рахунки заблокують. Щоправда, вона використовувала абсолютно нову ідентичність, але хто знає?
Вона провела повну метаморфозу зовнішнього вигляду, змінивши зачіску, гардероб та додавши татуювання на передпліччях. На жаль, у її ситуації вона не могла дозволити собі пластичну операцію зі зміни рис обличчя. Тому доводилося бути обережною, носити капелюхи та шарфи. На щастя, під час пандемії ніхто не здивувався, побачивши жінку з красивою хусткою, що закривала ніс і рот. Вони не були широко поширеними, але багато компаній рекомендували носити маски співробітникам, коли ті хворіли на грип чи застуду. Люди звикли до цього, і це стало буденністю. Громадський транспорт, ринки, гіпермаркети — завжди можна було побачити когось із закритим обличчям. Це були чудові часи для втікачів.
Вона завела свою машину, кількарічний "Ford Focus RS", позбавлений усіх стилістичних аксесуарів, щоб залишатися непомітним. Важливо, що під капотом знаходився 350-сильний двигун, який міг, за потреби, дати їй свободу, залишивши переслідувачів позаду.
Жінка погладила обтягнуте шкірою кермо та заплющила очі. Вона задумалася, наскільки змінився Кшисєк, чи став він сильнішим, чи впізнав він її, і чи він і досі так добре цілується.
***
Замосць був їхнім першим свіжим слідом після повторної появи Інквізитора, тому вони прибули в повному складі, залишивши в столиці лише генерала Адама Богданського. Начальнику поліції було непристойно переслідувати якогось банального злочинця, незалежно від масштабу його дій. У нього для цього були люди, які, якщо зазнають невдачі, покладуть голови на медіа-риштунок. Вони були схожі на банду змовників, якій не вдалося повалити мерзенного тирана, і одного похмурого ранку хтось постукав у їхні двері.
Кшисєк першим прибув до конференц-залу, до нього за кілька хвилин приєдналися Марек і Генрі. Через мить увійшла Добрава Варецька, а за нею, немов ангел-месник, сам прокурор. Ще через хвилину з'явилися два нових члени Шабашу: капітан Ян Кшачек і комісар Пйотр Єндриха. Вони розташувалися за столом, практично кожен відразу ж потягнувся за пляшкою води, а Добрава наливала каву з термоса собі та прокурору. Усі, як один, підозріло подивилися на кондиціонер, який тільки починав нагріватися, сповіщаючи про це зловісним гудінням.