— Поки я готувала каву, зателефонувала команда з Бещад. Ще один обшук місця не дав результатів, – сказала вона, сідаючи. — Вони вивчають записи з камер спостереження, але нічого цікавого не знайшли.
— Мабуть, мене там ненавидять, – сказав Марек, – але я сказав їм, щоб вони на записах спостереження перерахували всі машини, які проїжджають повз. Це можна буде порівняти з транспортними засобами, які ми вже помітили тут, чи, можливо, в майбутньому.
— Гарна ідея, – похвалив його Ольгерд. — Кшисєку, як справи?
— Пані та панове, академічна спільнота працює не так ефективно, як правоохоронні органи. Ви не можете наказати нікому не спати всю ніч.
— Щасливчики, – засміялася Добрава.
— Професор Маріан Блажеєвський, якому я опосередковано завдячую своїм життям, із задоволенням взявся за роботу. Він допомагає нам, розглядаючи все це як перерву від нудних щоденних обов’язків. Він пообіцяв активізувати свої контакти, групи тощо, у пошуках суперечливих кандидатів на захист дисертацій. Він думає, що це буде хтось такого рівня, бо з магістерськими ступенями для дискусії з науковою спільнотою немає місця, але вище – так.
— Виявиться, що ми, холера, женемося за якимось професором усіх мистецтв, – вставив Кшачек.
— Ну, ми повинні бути до цього готові, – відповів Марек. — Якщо профілі є точними, наш опонент надзвичайно вимогливий.
— Я б виступав за примусовий карантин для наших трьох цілителів з Замосця на кілька днів, – сказав Генрі. — Не лише спостереження, а й поселення офіцерів до їхніх домівок. Це не повинно бути проблемою. Після того, що наш хлоп зробив з ясновидцем, ніхто не повинен заперечувати.
— Я повністю за! — кивнув Орловський. — Ну, якщо ми вже збираємося перешкоджати, то вже на всі сто. Ми не будемо будити людей вночі, особливо під час грози, але нам потрібно поговорити з ними зранку. Добрава піде до філіппінця; він розмовляє англійською та іспанською; так буде легше спілкуватися. Генрі, ти візьми ту ворожку, Марек йде до нашої визначеної головної цілі.
Усі погодилися, бурмочучи або киваючи.
— А тепер я пропоную, щоб, незважаючи на кількість випитої кави, всі поспали кілька годин. Наступна ніч буде вирішальною, на мою думку, і я не хочу, щоб ви всі виглядали як міністр Шумовський під час пандемії.
Легка посмішка промайнула на їхніх втомлених обличчях, коли вони вставали, збираючи свої нотатки, телефони та ноутбуки. Кшисєк жив у готельному номері з Генрі, тому вони вирішили піти разом. Якби надворі не вирувала буря, вони могли б піти пішки, оскільки це було досить близько до поліцейської комендатури.
***
Поліція готувалася до війни, і Вероніка відчувала це вже дорогою до Замосця. Час від часу вона зустрічала позначені, з заґратованими вікнами "мерседес спринтери", такі, що використовуються, переважно, під час футбольних матчів. Як відомо, у Польщі футбольні хулігани ставляться до футболу набагато професійніше, ніж самі гравці, тому емоції, що виливаються з молодих душ, часто доводиться придушувати кийками та водометами, тому вигляд таких поліцейських машин не був чимось незвичним. І вже під час поїздки радіо RMF оголосило, що в Замосцї відбудуться навчання під кодовою назвою "Гість", покликані перевірити ефективність правоохоронних органів під час забезпечення безпеки міста перед візитом знаменитості. Цього разу ніхто не принижував Інквізитора і не глузував з новини про вбивцю, який націлився на шарлатанів. Поліція взялася за роботу.
У готелі Вероніка обмінялася кількома словами з адміністратором і з, здавалося б, банальної розмови дізналася, що більшість поліцейських розміщуються у військових казармах, тоді як офіцери зазвичай сплять у готелі "Коронний". Того ж вечора вона вирушила туди, поставивши машину навпроти входу. Залишалося лише сидіти на дупі та чекати, спостерігаючи за всіма, хто входить до будинку. На щастя, у готелі не було підземної стоянки, бо це значно ускладнило б завдання, а так було відносно просто: знайти Кшисєка та зустрітися з ним. Треба було дуже швидко підсунути йому записку з інформацією про місце та час наступної зустрічі. Від Інквізитора вона дізналася, що Кшисєк був у групі "Шабаш" разом зі своїм братом, і вони приєдналися головним чином для того, щоб спіймати її. Інквізитор попередив її не зв'язуватися з Кшисєком, бо його телефони та поштові скриньки контролюються. Вони полювали на неї, і недарма вважали Кшисєка слабкою ланкою, через яку могли б до неї дістатися. І він, мабуть, досі нічого не знав; слідчим не вдалося розібрати їхній план. Якби її батько був живий, то так, він би, мабуть, усе заспівав, але тим часом він розповідав те, що потрібно було сказати, і лише одній особі.