— Ви, мабуть, хотіли особисто похизуватися результатами, належним чином прокоментувати їх і побачити вдячність у наших очах, – зауважив Кшисєк.
— Хтось має підгодувати моє самолюбство. Якщо в цій країні будь-яка немита знаменитість має більше поваги, ніж ректор авторитетного університету, то нам доведеться шукати схвалення від усіх.
— Якщо ми спіймаємо цього покидька, отримати схвалення буде легко, – сказав Генрі.
— Якщо ми вже про це говоримо, ось новий список. У ньому лише три імені. Жодного додаткового списку. З нашими колегами з центральної та західної Польщі було легше; вони досить швидко викреслювали людей з великого списку. Маємо двох розумників з Варшави і одного з Вроцлава.
— Лише трьох? – впевнився Генрі.
— Так, це гучні імена, профі, які завдали чимало клопоту сивим головам. Особливо той, що з Вроцлава. Сварливий персонаж. Його звати Рафал Гайда, і він діяв на нерви, мабуть, кожному. Його вигнали з Познанського університету, бо він побив одного з професорів, ось настільки загострився конфлікт. Цікаво, однак, що останніми роками він затих і дуже зацікавився криміналістикою. Він хвалиться у фейсбуці, що незабаром опублікує перше серйозне польське дослідження психології серійних убивць.
— На жаль, особисто його перевірити у Вроцлаві ми не можемо, але решта наших, ймовірно, неподалік, – відмітив Генрі.
— Оскільки ви у Варшаві, то маєте двох типчиків. Перший з них — це Пйотр Мальвінський, який останнім часом насолоджується оплесками у соціальних мережах, записуючи відео з критикою теорій сучасних істориків. Якщо у вас є хвилинка, рекомендую переглянути ці постановки; він досить добре маніпулює фактами; вас можуть обдурити. Він береться за заплутані теорії, такі як полювання на відьом, Реформація, Контрреформація, Холокост та інші. А ще у нас є третій, який потрапив до нашого списку: Фабіан Габріельський.
— Теж з Варшави? — впевнився Генрі.
— Так. Вони навіть живуть поруч один з одним, перший живе на Урсинуві, а Габріельський — у Натоліні. Він не виступає публічно, тримає свій образ у таємниці та не знімає відеороликів, але сильно закоренився у тему катів та історію страт. Він веде веб-сайт на цю тему та подорожує різними містами зі своєю групою реконструкторів, яку він називає "Королівські кати міста Варшави". "Група" – це сильно мовлено, адже їх лише троє, тільки його майже не видно на фотографіях; зазвичай він у капюшоні. Вони подорожують з міста в місто з реконструйованими машинами для тортур, носять костюми відповідного стилю та відтворюють суди над відьмами, єретиками тощо. На мою думку, він найкращий спеціаліст у Європі з історії катів, тортур та подібних питань. Він має докторський ступінь з цієї теми, читає лекції тут і там, організовує лекції та проектує камери тортур для туристичних атракціонів. На жаль, вони трохи перестараються у своїх шоу – іноді забагато алкоголю, іноді посвинячать, а народ зараз чутливий до таких дій.
— Цікава людина, – підсумував Кшисєк.
— Так, достатньо цікава, щоб на неї варто було подивитися уважніше, – підтвердив професор.
— Дякую за список, – сказав Генрі. — Якщо ще щось згадаєте, телефонуйте мені будь-коли.
— Так, дякуємо. — Кшисєк потиснув професорові руку. — Не знаю, як ми вам віддячимо.
— Це ж вже вирішено, медаль від президента, — засміявся професор, запихаючи короткий список у папку з гербом університету. — І, панове…
— Так? — зупинилися вони біля дверей.
— Спіймайте цього сучого сина.
***
Марек сидів у поліцейському BMW без розпізнавальних знаків і дивився на вулиці Вроцлава. Вони їхали до Швідниці, звичайного міста, де якийсь божевільний хотів робити надзвичайні речі. Вроцлав випав для них несподівано, пілот повідомив, що над Швідницею вирує потужна буря, вони навіть бачили її здалеку, тому він сідає на рідному аеродромі.
На місці виникла невелика проблема з транспортуванням, оскільки їх ніхто не очікував, але прибули три патрульні машини, і вони змогли продовжити свою роботу. Ольгерд і Добрава виїхали незадовго до нього, тоді як інші машини ABW та CBŚP мали забрати решту членів групи Щабаш. У Замосці вони не дуже допомогли, оскільки практично прибули після зміни. На жаль, їм все одно доводилося стежити за ними, хоча, справедливості заради, вони не надто втручалися. Загалом, Марек волів, щоб вони стояли осторонь і дали йому працювати.
Він уже отримав електронного листа від брата з околиці Вроцлава. Той був коротким і лаконічним, містив ім'я клієнта, якого йому потрібно було перевірити, його адресу та короткий профіль. Він нахилився до вроцлавських гаїшників.