Вони переглядали записи в кабінеті директора, де ледве помістилися троє великих чоловіків. Марек завжди уявляв собі директорів банків, які сидять за масивними дубовими столами, підписують усі контракти золотою ручкою та запалюють дорогу сигару після укладення угоди з клієнтом. У цьому випадку кабінет був навіть меншим за його кімнату в місцевому відділку поліції; він заздрив банкіру лише його швидкому комп'ютеру та великому чіткому монітору. Вони не хотіли створювати зайвого хаосу у відділенні, тому опустили жалюзі на скляній стіні, щоб заблокувати сторонні погляди, і разом дивилися на екран, на якому показували сцени з життя мешканців Францисканської вулиці. І це було неймовірно нудно.
Кваху наказав перемотати відеозапис на першу годину дня, коли він, найімовірніше, побачив кур'єра. І справді, з будівлі вийшов чоловік у повній формі DHL: кепці, светрі та довгих штанях. Це було єдине відхилення від норми; у спекотну погоду водії доставки зазвичай носили шорти та сорочки з короткими рукавами. З іншого боку, щойно пройшла гроза, тому такий одяг не був несподіванкою. Чоловік був середнього зросту, досить міцної статури, не качок, але його широкі плечі свідчили про досить міцну статуру. Це було все, що вони могли сказати, окрім того, що він не кульгав. Він завжди тримався спиною або боком до камери, і якщо його положення дозволяло побачити його обличчя, він приховував його планшетом. Фальшивий кур'єр вийшов з двере жилого будинку, зачинив їх за собою, а потім спокійно пішов до провулку, схиливши голову над планшетом і проводячи по ньому пальцем. Це було звичайним видовищем, майже надмірним; ніхто позаду нього особливо не повертав голови. Сусідка, яка пересаджувала квіти, мабуть, помітила його лише тому, що встала, щоб випрямити болючу спину.
— Хлоп чудово знав, де знаходяться камери, — сказав Кваху буденно і без особливих емоцій. — Це не така велика справа, — зазначив менеджер банку. — Наші камери чудово видно, це запобіжний захід. Він міг би визначити їхнє місцезнаходження за кілька хвилин.
— Він знав їх заздалегідь, – відповів Марек. — Але це все одно нам не допомагає, бо він міг перевірити це і шість місяців тому.
— Міг би, – підтвердив Кваху.
Марек спостерігав, як кур'єр спокійно пройшов через двір, потім попрямував провулком і вийшов на вулицю. Він повернув праворуч, пройшов повз поліцейську машину, потім перетнув вулицю, де утворився натовп після наїзду на пішохода, про який згадував справжній кур'єр, і зник на Ринковій площі Швідниці. Його обличчя було практично невидимим весь час. Можливо, техніки щось виявлять, ретельно вивчивши записи з камер, розміщених на Ринковій площі. Їх там точно було кілька, вони знімали кадри з різних ракурсів.
— Перемотайте кадри з тієї камери, що на дверях. Якщо він вийшов, то мав би і зайти, – наказав Олек операторові, який почав перемотувати плівку і перевищив швидкість в десять разів.
Вони стали свідками зливи, яка прокотилася над містом перед подією. Кілька людей сховалися від дощу на сходах. Спостереження за цими подіями у зворотному порядку надавало всьому цьому сюрреалістичного відчуття. Нарешті злива припинилася, точніше, вона ще навіть не почалася, а двір залило сонячним світлом. З'явився кур'єр.
— Стоп! — сказав Марек підвищеним тоном. — Ось він. Покажіть кадри з провулку за той самий час.
Вони переключилися на трансляцію з другої камери, ввели час у панель керування та побачили, як кур'єр йшов провулком з візком та згортком. Навіть обладнання було в кольорах кур'єрської компанії.
— Досить добре підготувався, — схвально сказав Кваху.
— Він завжди добре підготовлений, — сумно зауважив Марек.
Кур'єр заніс великий згорток до будівлі. Він використовував спеціальний візок з потрійним комплектом коліс для підйому сходами, але навіть так вся операція вимагала значних зусиль.
Місцевий поліцейський випростався, відкашлявся і лише зараз, здавалося, помітив, що на ньому все ще була його ненависна краватка. Він нервово зняв її та розстебнув сорочку. Він накинув просту чорну футболку.
— Слухай, — сказав він Мареку. — Тобі не потрібно розповідати мені про всю ситуацію, але я думаю, знаю, що тут потрібно зробити. Спостереження з усієї ринкової площі, а якщо потрібно, то й з міста. Перевірка кур'єрської служби, розпитування серед мешканців.
— Тобі не потрібно закінчувати, — перебив його Марек з вимушеною посмішкою. — Дякую за участь.
Він занадто часто зустрічав у цій сфері офіцерів, які просто рахували дні до пенсії, тому ті не оцінили б чиєїсь ініціативи.