— Добра робота, — похвалив Кшисєк комп'ютерника.
— Це нам щось дає? — одразу ж запитав Генрі, не даючи Янушу навіть хвилини, щоб святкувати свій успіх.
— Звичайно. Ви, як поліцейський, повинні чудово це усвідомлювати.
Комп'ютерник посміхнувся у вуса.
— Я не спеціаліст по цим вашим інтернетам.
— Я вас наведу. Пошук когось в електронному просторі насправді нічим не відрізняється від пошуку когось у реальному, запиленому світі. Тут замість фотографії чи фоторобота у нас є адреса електронної пошти, IP-адреса, дані для входу тощо». І так само, як у реальному світі розшукувана особа зберігає свою анонімність, наприклад, змінюючи свою зовнішність, уникаючи зон спостереження або закриваючи обличчя, те саме стосується і тут.
Він вказав на монітор, ніби той містив увесь віртуальний світ.
— Чи потрібне цьому навчатися? — буркнув Генрі.
— Колего, нічого не потрібно. Наприклад, я закінчую роботу за п'ять хвилин і йду додому, тож...
— Слухай уважно, Генрі, ти пройдеш деяке навчання в цьому новому світі злочинності.
Кшисєк штовхнув поліцейського в плече. Нетерпіння приятеля почало діяти йому на нерви.
— Мені продовжувати? — спитав інформатик.
— Так, — сухо відповів Генрі.
— Добре. Звичайні люди іноді думають, що небезпечний злочинець просто сидить у своєму лігві зла та плете інтриги. Зрештою, йому потрібно їсти, пити, оплачувати рахунки, ходити по магазинах, іноді ходити в кіно, на концерти. Я кажу це більше для тебе, — він кивнув Кшисєкові, — «бо поліцейський все це знає. Звичайно, більшість із цих речей сьогодні можна вирішувати онлайн, тому можливості для досліджень досить широкі. А уявіть, що користувач, який використовує одну з вибраних мною адрес електронної пошти, опублікував відгуки про історичні книги на кількох веб-сайтах, досить різкі та їдкі. Теоретично, це не дає нам багато, але цікаво, що в одному з них він рекомендував інтернет-книгарню, де здійснив покупку. Цілком можливо, що коли він купував там книгу, то надав точну інформацію. Хто знає, це ж робота прокуратури — щоб з відповідними документами зайти до тієї фірми.
— Ну, то маємо слід! — втішився Генрі.
— Це ще не все, — сяяв Януш Стшеха, і було зрозуміло, що вся операція з передачі добрих новин була спланована за сценарієм, який передбачав поступову дозу емоцій.
— Що ми маємо ще? — запитав Кшисєк.
— Використовуючи перший логін, найстаріший, "Tienel", наш розумничок купував і продавав на Allegro. Це небагато, і нічого не відбувалося за останні роки, але на цьому аукціонному сайті є досить добре збережений архів транзакцій, і з'явилося кілька результатів за понад п'ять років. Кілька книг, намет, нічого, крім всіляких нісенітниць. Найцікавішим фактом, однак, є те, що "Tienel" є користувачем Аллегро вже двадцять років».
— Отже, друга підказка? — злегка недовірливо спитав Генрі.
— Ви не розумієте, що це означає, чи не так? — Iнформатик тріумфально посміхнувся під вуса. — Можливо, пан не пам’ятає, пан молодий, — повернувся він до Кшисєка. — Але мав би.
— Що?» — Генрі явно не міг зрозуміти, в чому тут сенс.
— Сьогодні на Аллегро, як і на будь-якій іншій платформі продажів, ми створюємо обліковий запис і підтверджуємо свою особу онлайн; це стандартна практика. Однак двадцять років тому під час реєстрації потрібно було вказати реальну адресу, на яку надсилався паперовий лист, який підтверджував ваші дані. Тільки після цього ви могли повноцінно користуватися послугою. Тому я сумніваюся, що у 2000 році цей хлоп планував вбивства та так само дбав про свою анонімність, як протягом останніх п'яти років.
— О, курва! — випалив Генрі.
— Так! — широко посміхнувся комп'ютерник. — Тож я надіслав на електронну пошту Марека Шорци та Ольгерда Орловського всю необхідну інформацію для отримання ордера прокурора, який вам знадобиться. Інакше вони не видадуть дані. Щоправда, дані клієнтів Allegro кілька років тому витекли, ніхто цього не підтвердив офіційно; в разі необхідності, я б і сам до них дійшов, але, в цьому випадку підемо офіційною дорогою.