— Я шкодую лише, що не зміг поставити їй кілька запитань. Якщо він її вбив, вона мабуть щось знала.
— Ласкаво запрошуємо до кола професіоналів, Кшисєку.
Генрі встав, щоб на мить залишити приятеля з думками. Хлопець мав розібратися з усім цим сам, і йому ніколи не було комфортно вести складні розмови. Він був поліцейським, відмітьте, з маленького містечка, а не психологом чи сповідником. Однак план не мав жодних шансів на успіх; ураган "Ольгерд" насувався в їхній бік, і всі тікали, ніби від справжньої бурі.
Прокурор стояв над Кшисєком, глянув на Генрі та запитально похитав головою, вказуючи на хлопця. Генрі сумно розвів руками, натякаючи, що справи йдуть недобре. По правді кажучи, він вважав, що Ольгерд перегнув палицю з доганою. Звичайно, Кшисєк накоїв дурниць, але він був наймолодшим з усіх, навіть не навчався в поліцейській академії і навіть не пропрацював жодного дня у фірмі. Якщо хтось і мав право тут помилятися, то це був він. Прокурор глибоко вдихнув.
— Перша година. Раджу вам повертатися до готелю та спробувати поспати кілька годин, — спокійно сказав він, його голос був вільним від емоцій, які вирували ще хвилину тому. — Я попросив хлопців зі швидкої допомоги передати вам снодійне, — він простягнув Генрі маленький пакетик.
— Тож ви не виганяєте нас зі служби? — спитав поліцейський.
— Заспокойся. — Ольгерд засунув руки в кишені та копнув камінь. — Кожен має право бути розлюченим. Ми всі останнім часом їздимо на випарах бензину, а той сукин тип все одно робить, що хоче.
Кшисєк подивився на прокурора та простягнув йому руку, який міцно схопив її та підняв на ноги. Як його товариші по команді на грі, подумав Генрі.
— Більше цього не повториться, — сказав Кшисєк, і в ньому не було жодного слова виправдання чи відмовки. Це була тверда, чоловіча заява.
Він подивився на обох своїх товаришів і побачив закам'янілі обличчя людей, які йому повірили, і побачили, що щось у ньому зламалося. Досі він думав, що ніч, коли вони з Веронікою виклалися на повну, зробила його справжнім чоловіком, але сьогодні він був упевнений, що це нісенітниця. Не секс перетворює хлопців на чоловіків; вони стають чоловіками в ту мить, коли усвідомлюють, що їхня безрозсудність може бути смертельною для інших. Це може статися після їхньої першої автомобільної аварії, коли вони безцільно їздили, мало не вбиваючи пасажирів, іноді після сильного запійного пияцтва, коли друзі потрапляють до лікарні, після вуличної бійки, коли поліція з'являється біля дверей наступного дня. Іноді достатньо меншого, іноді треба більшого. Але важливо знати, що ми стикаємося з наслідками за свої дії. Сьогодні це сталося в його житті. Занадто пізно, і з надто жахливими наслідками. Але краще пізно, ніж ніколи.
— Йдемо, — кивнув йому Генрі.
— Відпочиньте, — сказав Ольгерд, йдучи. — Вранці вас чекає робота, а коли я повернуся, то розпитаю вас про сьогоднішній вечір.
Кшисєк махнув йому рукою на прощання, і той попрямував до машини. Вони не розмовляли один з одним всю дорогу до готелю. Генрі помітив у дзеркалі, що за ними їде поліцейська машина; Ольгерд, мабуть, призначив їм охорону для спокою. Це його анітрохи не турбувало.
У готелі, обмінюючись лише побіжними словами, вони швидко по черзі прийняли душ і погодилися, що їм, мабуть, не потрібні таблетки. Виснаження було нестерпним, і Кшисєк також швидко випив два пива, які купив у готельному ресторані, щоб допомогти собі заснути. Коли хлопець нарешті пірнув під ковдру, його дихання швидко заспокоїлося та вирівнялося. Генрі подумав, чи все, що він йому розповідав, сидячи на сходах перед готелем, було правдою, чи це був просто шок від усього цього.
РОЗДІЛ 20
Ранок обіцяв бути типовим літнім ранком, огидно сонячним і огидно спекотним. Вже о шостій ранку обіцянка важкої ковдри, яку липень накине на Польщу, який цього року не брав полонених і побив температурні рекорди, була вже відчутною. Вони спустилися вниз поснідати, і Генрі наказав двом офіцерам у формі, які всю ніч охороняли їх у машині перед готелем, приєднатися до них. Ця робота часом була неймовірно невдячною; хлопці заслуговували на гарячу каву та ситну їжу, тим більше, що попереду на них чекав довгий день. Кинувши щось до рота та випивши по три міцні кави, вони вирушили до Ясенця. Там на них чекав Пйотр Єндриха, якого вони навіть полюбили.