Місіс Сіґсбі перевела погляд зі слів, виведених на кахлях ванної, на чорне обличчя небіжчиці з висолопленим язиком. Від язика вона повернулася до двох лікарів.
— Вийдіть, будь ласка, обоє. Мені потрібно особисто поговорити з містером Стекгаусом.
Гендрікс і Еванс обмінялися поглядами й вийшли.
— Вона була твоєю стукачкою. У цьому проблема?
— Нашою стукачкою, Треворе, але так, проблема в цьому. Або це може стати проблемою.
Рік тому — ні, радше півтора року, на землі ще лежав сніг — Морін Альворсон попросила зустрітися з місіс Сіґсбі й запитала, чи немає якоїсь роботи, щоб заробити додатково. Місіс Сіґсбі, яка вже майже рік виношувала один особистий задум, проте не зовсім розуміла, як його втілити, запитала, чи зможе Альворсон доносити інформацію, яку вивідає в дітей. Альворсон погодилась і навіть показала певний рівень лукавства, коли запропонувала байку про наявність начебто мертвих зон, де мікрофони працюють погано чи не працюють узагалі.
Стекгаус знизав плечима.
— Те, що вона нам приносила, рідко виходило за межі звичайних чуток. Який хлопчик провів ніч із якою дівчинкою, хто написав «ТОНІ ЛОХ» на столі в кафетерії, отаке. — Він замовк. — Хоча стукацтво, мабуть, лише підсилило її почуття провини.
— Вона була одружена, — сказала місіс Сіґсбі, — але, як бачиш, носити обручку перестала. Що ми знаємо про її життя у Вермонті?
— Так одразу не пригадаю, але це мусить бути в неї у справі, перегляну.
Місіс Сіґсбі подумала про це й усвідомила, наскільки мало сама знає про Морін Альворсон. Так, Альворсон була одружена, носила обручку. Так, була військовою у відставці, як і багато хто з персоналу Інституту. Так, жила у Вермонті. Але поза тим Сіґсбі не знала майже нічого. А як це взагалі можливо, зважаючи на те, що вона найняла цю жінку шпигувати за пожильцями? Можливо, це й не має тепер значення, коли Альворсон померла, але директорка згадала, як забула свою рацію, припускаючи, що той прибиральник через масляні вишкварки переймається. Також згадала про брудні камери, повільні комп’ютери і нечисленний та невмілий персонал, який ними опікується, про часті випадки псування їжі в кафетерії, перегризені мишами кабелі й неохайні звіти про спостереження, особливо від нічної зміни, що триває з 23:00 до 07:00, поки мешканці сплять.
Подумала про недбалість.
— Джуліє? Я сказав, я…
— Я почула. Не глуха. Хто зараз на спостереженні?
Стекгаус глянув на годинник.
— Мабуть, нікого. Середина дня. Діти або в кімнатах сидять, або своїми дитячими справами займаються.
Це ти так припускаєш, подумала вона, а хто ж є матір’ю недбалості, як не припущення? Інститут діє понад шістдесят років, навіть більше, і ніколи тут не траплялося витоку інформації. Ніколи не було причини (принаймні за її період на посаді) використовувати спеціальний телефон, який вони називали Нульовим, для чогось окрім рутинних звітів. Нічого, коротше кажучи, з чим вони б не могли впоратися внутрішньовідомчо.
У Бенді, звісно, ходять чутки. Найпоширеніша серед жителів думка, що обгороджений комплекс у лісі — це якась база з ядерними боєголовками. Або що це стосується біологічної чи хімічної зброї. Інша гіпотеза, вже ближча до правди, — що це державна станція експериментів. Чутки — це нормально. Чутки — це самостворювана дезінформація.
Усе нормально, казала вона собі. Усе так, як і має бути. Самогубство хворої покоївки — це просто ямка на дорозі, ще й невеличка. І все одно, це натякало на більші… ну, не проблеми, було б занадто по-панікерськи це так називати, але якісь негаразди, так. І деякі з цих негараздів — її провина. На початках каденції місіс Сіґсбі камери нізащо б не були брудними, і вона б ніколи не вийшла з кабінету без рації. У ті дні вона б знала набагато більше про жінку, якій платить за доноси на пожильців.
Вона подумала про ентропію. Тенденцію рухатися накатом, коли все йде добре.
Припускати.
— Місіс Сіґсбі? Джуліє? Маєш для мене якісь накази?
Вона повернулася в теперішнє.
— Так. Я хочу знати про неї все, і якщо в кімнаті спостереження нікого нема, хай там негайно хтось з’явиться. Думаю, Джеррі.
Джеррі Саймондс — один з їхніх комп’ютерників, найкращий, коли справа стосується роботи зі старим обладнанням.
— Джеррі у відпустці, — заперечив Стекгаус. — Рибалить у Нассау.
— Тоді Енді.
Стекгаус похитав головою.
— Фелловз у містечку. Я бачив, як він виходив з буфету.
— Блядство, він має бути тут. Тоді Зік. Грек. Він же раніше працював у спостереженні, так?